Єдиний податок четвертої групи в контексті реформування оподаткування сільського господарства в Україні

24 Листопада 2016

Артем Вдовиченко,
експерт з питань оподаткування ГО “Інститут податкових реформ”,
кандидат економічних наук

З внесенням змін до податкового кодексу України в кінці 2015 року було зрозуміло, що на сегмент оподаткування сільського господарства очікують серйозні зміни протягом 2016-го року, що передусім було пов’язано з намірами уряду скасувати спеціальний режим оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників. Протягом 2016-го року із законодавчими ініціативами щодо змін до оподаткування сільського господарства виступали Міністерство фінансів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, групи народних депутатів та громадські організації. При цьому ідеологія і ступінь пропонованих змін варіювалась від суто косметичних до відверто лобістських.

Умовно зміни до законодавства, що пропонуються на даному етапі можна розділити на дві групи:
• по-перше, виведення з тіні використання земель сільськогосподарського призначення та робочої сили;
• по-друге, забезпечення підтримки певним сегментам сільського господарства в умовах скасування спеціального режиму сплати ПДВ.

Існують також і винятки, наприклад комплексна Державна цільова програма розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року. Однак, в загальній полеміці мало уваги приділяється особливостям функціонування єдиного податку четвертої групи, який є формою презумптивного оподаткування сільського господарства.

Світовий досвід

Що стосується досвіду цивілізованого світу, то спрощені системи оподаткування доходів орієнтовані не просто на сільське господарство, а саме на малий та середній бізнес в сільському господарстві. Відповідно до цього принципу мова йде передусім про фермерські господарства та інші форми ведення індивідуального сільського господарства, а не про великі корпоративні структури. Юридичні особи зі складними організаційно-правовими структурами зазвичай перебувають на стандартній системі оподаткування. Саме тому, найчастіше йдеться про оподаткування доходу, а не прибутку, оскільки передбачається, що малий і середній агробізнес не має ресурсів для ведення повноцінного бухгалтерського обліку і визначення прибутку.

Оподаткування доходів середніх і малих підприємств в сільському господарстві відбувається по схемі, що часто використовує не розрахований обсяг доходу, а певні нормативні величини. Такий підхід до оподаткування вважається рудиментарним, оскільки нагадує середньовічні принципи сплати податків по фіксованим ставкам з обсягів активів. Однак, це не знижує популярність таких систем, в тому числі через позитивний вплив на розвиток сектору економіки, де вони застосовуються. Хоча загальний вплив таких систем на економіку і фіскальну систему знаходиться під запитанням. Так, наприклад в своєму дослідженні Ю.Валевич[1] показує, що для країн, що розвиваються спрощені режими оподаткування сільськогосподарських виробників не є ефективним рішенням. Основні сільськогосподарські виробники у країнах, подібних до України є великими підприємствами. Виходячи з цього, основний аргумент на користь запровадження спрощених режимів оподаткування для сільськогосподарських виробників, який полягає у спрощенні оподаткування, обліку та звітності, є оманливим. В сучасних умовах великі агрохолдинги не можуть функціонувати ефективно без належного ведення бухгалтерського обліку, результати якого можуть бути використані для цілей оподаткування.

Крім того, варто відзначити процеси, що відбуваються в економіці за умов податкового стимулювання сільського господарства і відсутності таких стимулів для решти економіки:

• переміщення ресурсів з більш ефективного сектору послуг та переробної промисловості до менш ефективного сільськогосподарського сектору;
• збереження сільського господарства у якості базової галузі у структурі виробництва, у той час як ринковий попит може вимагати розвитку промисловості або сервісного сектору національної економіки;
• переорієнтація підприємств іншого профілю на сільське господарство з метою утримання збиткових сільськогосподарських виробництв аби мати змогу претендувати на податкові пільги;
• викривлення у межах самого сільського господарства на користь підприємств, що мають більший дохід з меншої площі, наприклад підприємства тваринництва.

Аналіз платників єдиного податку 4 групи

Особливістю презумптивного оподаткування сільського господарства в Україні є те, що підприємства 4-ї групи єдиного податку не мають обмежень щодо масштабів своєї діяльності, в той час як решта «спрощенців» обмежені по певним параметрам та видам діяльності. Таблиця 1 відображає деякі структурні показники діяльності та сплати податків сільськогосподарськими підприємствами на спрощеній системі оподаткування 4-ї групи.  Дані свідчать про те, що землі для сільського господарства є досить концентрованими, оскільки приблизно 15% найбільших землевласників та землекористувачів (більше 1000 га) ведуть господарську діяльність на 82% загальної площі землі. Ці ж 15% підприємств отримують близько 80% всього доходу.

Варто також звернути увагу, що рослинництво в основному сконцентроване у великих землевласників та землекористувачів – на 5% найбільших підприємств (більше 3000 га) припадає майже 60% всього доходу від реалізації продукції рослинництва і лише 30% доходів від тваринництва. У структурі доходів самих груп виробників рослинництво для означених 5% найбільших підприємств займає близько 80%. Загальна картина виглядає так, що виробництво продукції тваринництва в основному сконцентроване в підприємствах з малими та середніми обсягами земель (до 3000 га), а рослинництва – на підприємствах із великими земельними ресурсами.

Таблиця 1

Структурні параметри діяльності та сплати податків підприємствами, що є платниками єдиного податку четвертої групи (за вісім місяців 2016 року)

Цікавим моментом є те, що податкове навантаження в 4-й групі єдиного податку не є плоскою ставкою. Найбільше відносне податкове навантаження несуть середні за оброблюваною площею підприємства, в той час як найменші та найбільші демонструють суттєво нижчу ефективну ставку. Така різниця в податковому навантаженні може пояснюватись продуктивністю праці в різних видах сільськогосподарської діяльності та економією на масштабах виробництва. Наприклад, середні товаровиробники більшою мірою залучені в тваринництво, яке є не таким рентабельним як рослинництво, особливо вирощення зернових. Варто також звернути увагу на те, що сама по собі ефективна ставка є набагато нижчою від номінальних ставок для єдиного податку 3-ої групи. Це свідчить про те, що сільгоспвиробники в Україні поставлені в умови, що є ще більш вигідними, ніж у решти спрощенців і при цьому не обмежені в масштабах своєї діяльності. Якщо проаналізувати середній дохід в кожній з груп підприємств, то можна побачити, що під критерій 3-ої групи єдиного податку підпадають лише підприємства з найменшими земельними активами.

Для більшої наочності розриву між доходом та сплаченим єдиним податком в Таблиці 2 наведено відповідні розрахунки відносно площі землі. Наведені дані вказують на те, що дохідність на гектар землі притаманна найменшим за площею господарствам, найменше податкове навантаження з єдиного податку (у розрахунку на 1 га) сплачують найбільші підприємства. Сукупно, ця інформація відображена у формі ефективної ставки податкового навантаження в таблиці 1.

Таблиця 2

Дохід та сплачений єдиний податок відносно площі землі

Незважаючи на нижчі ефективні ставки, останніми роками відбувається міграція фермерських господарств з 4-ої в 3-ю групу єдиного податку (Таблиця 3), що може бути симптомом небажання малих сільськогосподарських підприємств сплачувати плату за землю або їх спроможність приховувати дохід і вигравати таким чином на зменшеній базі оподаткування. Адже, відповідно до таблиці 1 навіть порівняно невеликі підприємства з площею оброблюваних земель 100-1000 га мають середній річний дохід на рівні 7,5 млн. грн.

Таблиця 3

Структура фермерських господарств відповідно до схеми сплати податків

Висновки та пропозиції

Ситуація, за якої в Україні існує сегмент економіки, що функціонує в умовах наднизького податкового навантаження і який не є обмеженим в масштабах своєї діяльності, не є нормальною. На нашу думку, доцільними є заходи по реформуванню спрощеної системи для сільського господарства у формі встановлення верхньої межі по доходу для перебування на спрощеній системі.

Ураховуючи інфляційні процеси, на нашу думку, верхню межу слід прив’язувати до розміру мінімальної заробітної плати. За попередніми розрахунками ми б запропонували п’ятнадцять тисяч мінімальних заробітних плат на рік. Це дозволить охопити малих та середніх агровиробників, а також більшість малих виробників у галузі тваринництва. Це є особливо актуальним на фоні дискусій щодо необхідності підтримки виробництва продукції тваринництва.

Господарства з більшими обсягами мають перейти на загальну систему оподаткування з можливими послабленнями по платі землю та рентної плати за спеціальне використання води. Для них це не стане шоковою терапією, оскільки вони і так утримують штат кваліфікованих бухгалтерів, і можуть в певній мірі оптимізувати власне податкове навантаження. В той же час такі заходи будуть запобігати генерації надприбутків в руках великих гравців ринку в умовах наднизького податкового навантаження.

Іншим можливими напрямом в середньостроковій перспективі є вирівнювання умов перебування в 3-й та 4-й групі єдиного податку. Для цього необхідно підвищити обмеження по доходу для 3-ої групи до рівня платників 4-ої групи, що дасть можливість малому та середньому бізнесу вибирати режими оподаткування в залежності від локальної ситуації. Високорентабельні ефективні виробники будуть залишатись в 4-ій групі, менш ефективні можливо оберуть 3-ю групу, де ефективна ставка складає 3-3,5%. Даний крок буде першим на шляху переходу до оподаткування доходу сільського господарства і дасть можливість вести діяльність тим підприємцям, що не так інтенсивно виснажують землю в ході ведення господарства.

[1] Agri-Taxation Review: Report of the Agri-Taxation Working Group to the Minister for Finance and the Minister for Agriculture, Food and the Marine/Indecon, October, 2014. URL: http://www.budget.gov.ie/Budgets/2015/Documents/Agritaxation_%20Review%20_Final_web-pub.pdf (дата звернення: 25.09.2016).