Міжнародний досвід впровадження системи Єдиного вікна для України

23 Березня 2017

Галина Омельченко,
Експерт ІПР

Впровадження системи Єдиного вікна при здійсненні митних процедур розпочалось з кінця травня минулого року, коли було прийнято Постанову Кабінету міністрів №364. Фактично ж система інформаційного обміну в пілотному варіанті почала функціонувати, як відомо, з  серпня 2017 року. Бізнес очікував на прискорення проходження державних контролів, але, як кажуть, не так швидко справа робиться, як казка розповідається. Про причини, необхідні кроки та «локальні» успіхи цієї новації вже було сказано чимало. У сказаному з обох боків багато прожектів та емоцій і зовсім небагато реального розуміння предмету обговорення та знання міжнародного досвіду впровадження системи Єдиного вікна.

Тим не менш, у всьому світі поняття Єдиного вікна почало входити у практику міжнародної торгівлі ще з 50-х років минулого сторіччя. Перша Рекомендація Європейської економічної комісії ООН, в якій узагальнено практику створення механізму Єдиного вікна з метою виконання вимог, регулюючих експорт, імпорт та транзит, була прийнята у 2004 році, після неї вийшло ще декілька рекомендацій та керівництв.

Визначень поняття Єдине вікно є декілька, однак найбільш відомим є визначення, яке містить та сама Рекомендація ЄЕК ООН №33:

«Єдине вікно – це система, яка дозволяє представникам торгової та транспортної сфер надавати стандартизовану інформацію та документи в єдиний пункт прийому з метою дотримання нормативних вимог, що стосуються імпорту, експорту та транзиту. Якщо інформація надається в електронній формі, то індивідуальні елементи даних треба надавати лише один раз.» (джерело: http://tfig.unece.org)

Тобто, Єдине вікно передбачає, насамперед, спрощення обміну торговою інформацією між суб`єктами господарювання, які займаються торговою діяльністю (як торгівлею, так і послугами торгуючим суб`єктам), та державними структурами з метою отримання відповідних дозволів, ліцензій, сертифікатів та погоджень. В рамках системи Єдиного вікна такі суб`єкти господарювання або їх посередники (агенти) можуть надавати документи та відомості в електронній та/або паперовій формі, використовуючи єдину точку прийняття даних.

Міжнародні організації (насамперед, ЄЕК ООН та Всесвітня митна організація), узагальнюючі досвід впровадження системи Єдиного вікна, пропонують застосовувати загальні принципи та стандарти, робити певні практичні кроки для успішного створення такої системи. Виконання рекомендацій та керівництв міжнародних організацій, які вивчають та узагальнюють досвід різних країн світу у її впровадженні – це не тільки можливість не повторювати чужі помилки і рухатись швидше, а й впевненість в успіху подальшої інтеграції України до міжнародних систем обміну електронними даними та дозвільними документами.

Порівнюючи ці рекомендації з поточним станом справ з впровадженням системи Єдиного вікна в Україні, можна сказати, що після того, як проект півроку назад стартував практично лише на одній політичній волі Уряду до змін та ентузіазмі невеликої кількості професійних митників і ІТ-фахівців, для його продовження сьогодні вкрай необхідна ґрунтовна, системна робота всіх задіяних в процедурах контролю на кордоні державних органів.

Минулого тижня Міністерством фінансів спільно з Місією EUBAM було проведено робочу зустріч з фахівцями з Польщі, на якій польські колеги розповіли про свій досвід впровадження системи Єдиного вікна в своїй країні (https://www.facebook.com/minfin.gov.ua/posts/1283669955035062). Є надія, що подальша співпраця з Місією EUBAM в цьому напрямку розвиватиметься і дасть поштовх до подальших кроків впровадження Єдиного вікна в Україні.

Досвід Польщі на перших етапах є дуже цікавим і має багато спільного з нашим. Польща почала розбудову системи значно раніше, але інтеграцією різних частин проекту у єдину систему продовжують займатись. Зараз в процесі інтеграції раніше побудованих складових системи, частина вже діючих модулів практично буде розроблена наново. Основна причина – відсутність загального національного проекту на першому етапі. Україна сьогодні має кращі початкові умови для впровадження Єдиного вікна, як системи.

По-перше, на вищих рівнях Уряду минулого року були дані дуже гучні політичні обіцянки про покращання умов ведення бізнесу за рахунок впровадження системи Єдиного вікна і бізнес не тільки чекає, а і прагне їх виконання. Доречи, наявність політичної волі, як в уряді, так і серед ділових кіл країни, – перший ключовий фактор створення успішно працюючого Єдиного вікна у згаданій вище Рекомендації ЄЕК ООН.

По-друге, в основний законодавчий акт, який регулює митні формальності, Митний кодекс України, ще з 2012 року вже закладені всі норми, необхідні для використання інформаційних технологій у державній митній справі. Ці правові норми вступили в дію з 01.01.2017.

По-третє, незважаючи на всі несприятливі фактори та обставини, ми маємо гарний фундамент –  інтелектуальну, потужну, правильно побудовану Автоматизовану систему митного оформлення вантажів «Інспектор-2006». Разом з тим, як це не дивно, маємо повне «ІТ-середньовіччя» в інформаційних системах більшості інших контролюючих органів. Отже, нема чого складно інтегрувати або переробляти, можна розширювати побудований ДФС для впровадження Порядку інформаційного обміну Web-інтерфейс, яким вже навчились користуватись фахівці інших контролюючих органів.

Крім того, в усіх морських портах Україні з середини 2015 року працює Інформаційна система портового співтовариства, функціонал якої побудований за принципами Єдиного вікна з метою спрощення та гармонізації міжнародної торгівлі.

На підставі міжнародного досвіду, і владі і бізнесу треба усвідомити, що побудова системи Єдиного вікна – це довготривалий комплексний проект, який передбачає серйозну покрокову консолідовану роботу, насамперед, державних інституцій протягом всього часу, необхідного для впровадження. Оминути ці кроки, якими би амбітними не були плани, навряд-чи вдасться. Відсутність саме такої роботи з боку державних інституцій над побудовою системи Єдиного вікна і викликає розчарування бізнесу.

З досвіду інших країн, з метою реалізації проекту необхідні неабиякі ресурси – фінансові, фахові, матеріально-технічні. Сучасні інформаційні системи не працюють завдяки організаційно-адміністративним заходам (затвердженим концепціям та планам, вдосконаленню нормативної бази і т.і.). Успіх проекту Єдиного вікна – це достатня кількість мотивованих фахівців з впровадження, а також надійні системи передачі, збереження, обробки та захисту електронної інформації. Тож треба винайти ці ресурси, якщо ми дійсно прагнемо досягти своєї мети.

Є ще один суттєвий момент. Єдине вікно – інструмент не тільки для державних органів, це, насамперед, інструмент для бізнесу. Тому бізнес-спільноті треба активно обговорювати реалізацію цього проекту на всіх його етапах, надаючи зворотній зв`язок владі для побудови дійсно зручного сервісу. ІПР, як громадська організація, напрями діяльності якої пов’язані із захистом прав і законних інтересів підприємців та підприємств, що належать до сектору малого та середнього бізнесу, готовий до участі в такому діалозі.

Більше 30 країн в різних регіонах світу впровадили в тому чи іншому вигляді та обсязі систему Єдиного вікна. Вони вже отримали значні переваги завдяки скороченню адміністративних бар`єрів та власних витрат, пов`язаних з підготовкою, представленням та обробкою необхідної для здійснення митних процедур інформації. І треба не «видумувати власний велосипед», а активніше вивчати та застосовувати найкращій досвід усього світу, який нам підходить, тим більше, що узагальненням та розповсюдженням цього досвіду активно займаються міжнародні організації з такою ж, як у нас, метою – спрощення процедур міжнародної торгівлі.