ЄСВ і детінізація: фальстарт чи початок структурних змін?

6 Червня 2016

Дмитро Серебрянський,
кандидат економічних наук, експерт ІПР з питань оподаткування
Артем Вдовиченко,
кандидат економічних наук, експерт ІПР з питань оподаткування

Ліберально-олігархічний дискурс щодо реформування системи оподаткування в Україні, який активно розвивався торік, закінчився низкою радикальних змін для бізнесу та громадян. Найгучнішою зміною було зниження ставки ЄСВ з мінімального розміру 36,76% (максимальний — 49,7% залежно від класу професійного ризику виробництва, а при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами — 34,7%) до стандартного 22%.

Ці зміни мали на меті “створити умови для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2016 р., а також покращення адміністрування податків” (пояснювальна записка до проекту закону №3688 від 22 грудня 2015 р.). Якщо простежити динаміку і риторику законодавчих змін та ініціатив у цьому напрямі, то, окрім вищеназваної мети, політики зазначають й інші цілі, які мають досягнути в результаті ініціатив, а саме: “зниження навантаження на фонд оплати праці” і, як наслідок, “легалізація заробітної плати та зайнятості” (пояснювальна записка до проекту закону №1573 від 22 грудня 2014 р.). Відверто кажучи, такі зміни назрівали в українському суспільстві, і щире бажання ініціаторів цих законодавчих пропозицій цілком зрозуміле всім! Але результати першого кварталу 2016-го продемонстрували, що це виключно теоретичне мислення, оскільки поняття “всім” виявилося “не всім”… і основний суб’єкт економічної системи — бізнес — цього не зрозумів.

Перші фіскальні підсумки 2016 р. було сприйнято рядом експертів дуже оптимістично, хоча і досить однобоко. Інтерпретація зростання номінальної заробітної плати як наслідку зниження ставки ЄСВ є дуже сильним припущенням, особливо в умовах потужної інфляції за підсумками 2015-го. За даними Держстату, у 2015 р. відносно 2014-го індекс споживчих цін становив 148,7%, а у першому кварталі 2016-го відносно аналогічного періоду попереднього року — 130,8%. Тож про що насправді свідчать результати у формі статистики?

У табл. 1 наведено дані, що відображають динаміку заробітних плат, сплати ЄСВ і ПДФО загалом в економіці та у розрізі державного й приватного секторів. Зазначимо, що під державним сектором ми маємо на увазі загальну кількість зайнятих осіб, які отримують заробітну плату за рахунок державного та місцевого бюджетів (простіше кажучи, бюджетників). Приватний сектор — це решта зайнятих, які отримують дохід у вигляді заробітної плати.

Зниження ставки ЄСВ, враховуючи найімовірніші сценарії, мало би привести або до нейтрального варіанта — перерозподіл коштів, що були вивільнені у зв’язку із значним зменшенням ставки ЄСВ, у збільшення фонду заробітної плати (збільшення стартових окладів), або до оптимістичного сценарію — реальна детінізація заробітних плат через їх зростання на більші відносні величини, ніж зниження ЄСВ. Цифри щодо зміни фактично сплаченого єдиного внеску та суми нарахованої заробітної плати і грошового забезпечення, на які нараховується єдиний внесок, свідчать на користь першого варіанта (-25,2%; +25,2%). Тобто на реальну детінізацію це не схоже.

Цікавою є диспропорція у виплаті заробітних плат і сплаті ЄСВ між приватним і державним секторами. В державному секторі номінальний фонд оплати праці (ФОП) зріс майже на 40%, унаслідок чого сплата ЄСВ впала лише на 15%. У приватному секторі картина діаметрально протилежна — зростання ФОП на 18%, падіння ЄСВ на 28%. Усе це наводить на думку, що збільшення загального ФОП, що часто трактується як детінізація, відбулося в основному за рахунок державного сектора. Парадокс полягає лише в тому, що в державному секторі немає тіньових зарплат, вони можливі лише в приватному секторі. Як додатковий аргумент для нашої гіпотези ми можемо навести простий числовий приклад: порахувати ефективну ставку ЄСВ для першого кварталу 2015-го та 2016 р. для економіки загалом, державного і приватного секторів зокрема. Після цього обчислити “зекономлені” за рахунок зниження ефективної ставки ЄСВ кошти і порівняти їх із приростом ФОП. Приблизна рівність цих чисел означатиме нейтральний варіант конвертації несплаченого ЄСВ у ФОП.

Відповідно до табл. 2 суми збільшення ФОП у приватному секторі та зниження сплати ЄСВ майже збігаються. Натомість у державному секторі збільшення ФОП виявилося майже удвічі більшим, ніж це зумовлено економією на ЄСВ. Причиною є не детінізація зарплат, якої не може бути в державному секторі у принципі, а збільшення грошового забезпечення армії (майже на 69%). Тобто з причин, що ніяк не залежать від зниження ставки ЄСВ, ФОП у державному секторі виріс на суму більшу, ніж економія ЄСВ. Саме ця сума і спричинила перевищення збільшення ФОП по економіці в цілому над сумою зниження ЄСВ. Наведений приклад є досить спрощеним, оскільки ми не знаємо, яким був би ФОП без зниження ставки ЄСВ.

Іншим дивним моментом у обговоренні ефекту від зниження ставки ЄСВ є приписування всієї варіації ФОП саме змінам у ЄСВ. Однак серед факторів, що зумовлюють зростання офіційних заробітних плат, є як мінімум рівень інфляції та мінімальна заробітна плата. Говорити про позитивний тренд у збільшенні заробітної плати (25% у першому кварталі 2016 р. до відповідного періоду минулого року) при рівні споживчої інфляції у 30% за аналогічний період — непрофесійно. Факт полягає в тому, що реальна заробітна плата в Україні останніми роками знижується. В умовах такої високої інфляції номінальна зарплата просто має підвищуватися в силу індексацій і тиску працівників на працедавців. Однак темпи зростання номінальної заробітної плати нижчі від темпів інфляції, це і є одним із наріжних каменів кейнсіанського механізму зростання економіки. Іншим фактором зростання, як уже зазначалось, є збільшення мінімальної заробітної плати на 14% у першому кварталі 2016 р. до 2015 р. (з 1218 до 1378 грн), що також має мультиплікативний ефект на рівень номінальних зарплат, особливо в державному секторі.

Також одним із факторів збільшення надходження ЄСВ при зменшенні ставки є те, що з 1 січня 2016-го було збільшено максимальний розмір місячного доходу, на який нараховується ЄСВ, із 17 прожиткових мінімумів (на кінець 2015 р. це 23426 грн) до 25 прожиткових мінімумів (34450 грн). Оцінити, на скільки саме збільшилися надходження ЄСВ, досить складно, оскільки потрібна детальна інформація щодо отримуваних доходів громадян. Розмір такого збільшення можна оцінити по табл. 1 (різниця між 2-м і 3-м рядками).

Виходячи з даних щодо темпів зростання ФОП, надходжень з ЄСВ, інфляції, навіть сценарій простого перерозподілу “зекономленого” ЄСВ на виплату зарплати видається надто оптимістичним. Особливо сильно цей оптимізм підриває врахування впливу інших факторів на рівень заробітних плат. Прибічники теорій “потужної детінізації”, звичайно ж, стверджуватимуть, що ще зарано говорити про певні ефекти і необхідно зачекати або що ставку було знижено недостатньо і для отримання ефекту потрібно знизити ЄСВ ще, скажімо, вдвічі. Можливо. Проблема економіки полягає в тому, що це неекспериментальна наука, і на 100% довести певні твердження досить складно, особливо з емпіричної точки зору. Однак для того, щоб довести факт детінізації, необхідно показати значні зміни в індикаторах цієї самої тіньової економіки (хоча багато з них і далекі від ідеалу) і, окрім цього, довести, що такі зміни відбулися саме внаслідок зниження ЄСВ. Поки що нам невідомі факти такого аналізу від прихильників детінізації, а тому вся ця полеміка більше схожа на набір декларацій.

Що ж до вітчизняних полісімейкерів, то їм необхідно зрозуміти, що примітивним зниженням-підвищенням ставок неможливо домогтися бажаного результату. Оскільки примітивні дії орієнтовані на примітивного реципієнта, то в економіці вони найвірогідніше спровокують протилежний ефект (adverse reaction) через те, що економічні агенти є набагато складнішими і розумнішими об’єктами, ніж про це думають полісімейкери. Бізнес і домогосподарства живуть очікуваннями, формування яких насправді є складним процесом. І якщо в державі знижується певний податок, але продовжуються рейдерські захоплення власності, тотально корумпована діяльність судів, призначення невігласів і дилетантів на державні посади, то економіка відреагує цілком адекватними очікуваннями і залишиться в “тіні”. Якщо розруха в головах, то і реформи треба проводити там же, а це означає глибокі інституційні зміни, а не косметичні поліпшення.

26 травня 2016 р. під час зустрічі міністра фінансів Олександра Данилюка з представниками інститутів громадянського суспільства, відповідаючи на запитання щодо частих податкових реформ, міністр висловився досить влучно: “Щорічні податкові реформи — це хроніка…”. І ми додали б: із клінічним присмаком. Такі фрагментарні реформи з простим арифметичним зменшенням ставки бюджетоутворюючих податків без пропонування суттєвих компенсаторів і з надією на вихід економіки з “тіні” — це досить непрофесійно. Якщо робити реформу, то вона повинна бути комплексною і детально прорахованою не з позиції бухгалтерського обліку і простих математичних розрахунків, а з позиції макроекономічної реакції на пропоновані зміни з можливим урахуванням поведінкового ефекту платників податків.

Отже, підсумок наших розрахунків та роздумів зводиться до того, що радикальне зменшення ставки ЄСВ не привело до детінізації заробітних плат як мінімум в аналізованому періоді. До чого це може призвести? Якщо динаміка зростання ФОП збережеться виключно на рівні зростання макроекономічних показників, то це буде потужним аргументом МВФ проти подальшого зменшення податкового навантаження в можливих наступних податкових реформах. Крім того, і українські політики можуть замислитися про подальше зменшення податкового навантаження, оскільки існуючих бюджетних видатків ніхто зменшувати не збирається. Тому в українського бізнесу є час задуматися над питанням, який шлях обрати при виплаті заробітної плати. Пропонуємо бізнесу розіграти з державою “зарплатний (податковий) гамбіт”.

P.S. Автори є прибічниками ідеї лібералізації податкової системи і відносин приватного сектора економіки з державою. Більш того, ми вважаємо, що зниження ставки ЄСВ може привести до детінізації фонду оплати праці та структурних змін в економіці України. Однак заявляти про детінізацію за підсумками лише одного кварталу, в умовах високої інфляції та ще й на основі неоднозначних даних — завчасно. Цією статтею ми хотіли б актуалізувати питання детінізації заробітних плат і спробувати хоч якось вплинути на поведінку бізнесу, який отримав зниження оподаткування заробітних плат, про яке ще два-три роки тому і не мріяв.

Спеціально для ZN.UA: http://goo.gl/FcijvI