Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід

17 Лютого 2016

Олександра Смірнова,
кандидат економічних наук,
доцент Науково-дослідного інституту фінансового права,
експерт ІПР

Останніми роками світова тенденція бурхливого розвитку ринку консультаційних послуг спровокувала успішне виокремлення нового виду консалтингу – надання консультаційних послуг у сфері оподаткування. Це пов’язано з тим, що середній і малий бізнес, який є основою для економічного розвитку країни, не завжди здатен вірно побудувати власну податкову стратегію через складне, мінливе, неоднозначне податкове законодавство. Тому суттєву допомогу підприємцям запропонували професіонали – податкові консультанти.

Податкове консультування

Оскільки в Україні розвиток інституту податкового консультування тільки поступово набирає обертів, вважаємо за доцільне звернутися до вивчення та можливого запозичення у розумних межах досвіду розвинених країн у побудові ефективного механізму незалежного податкового консультування. Нажаль в Україні спостерігається недостатнє теоретичне опрацювання особливостей процесу розвитку інституту податкового консультування, відсутність публікацій з даної тематики у фахових та періодичних виданнях, брак вітчизняної навчально-методичної літератури. Серед російських і зарубіжних вчених та практикуючих спеціалістів, які займаються аналізом та узагальненням теоретико-методологічних основ податкового консультування, слід назвати такі прізвища, як: Бондарчук Н.В., Балакін В.В., Башкірова Н.М., Грачева М.Є., Демішева Т.О., Іонова О.Ф., Карпасова З.М., Кіріна Л.С., Селезнева Н.М., Сугробова О.Б., Чернік Д.Г., Буссе Р., Нуккельт Й.

Актуальність податкового консультування пояснюється рядом об’єктивних причин, а саме:
1. Довгостроковою тенденцією до подальшого ускладнення національних податкових систем;
2. Внесенням частих змін та доповнень до податкового законодавства;
3. Бажанням підприємств та організацій заощадити власні гроші на законних підставах;
4. Намаганням клієнтів мінімізувати податкові ризики, переадресувати взаємовідносини з податковими органами та відповідальність на професіоналів;
5. Недостатньою ефективністю замикання всіх питань щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів тільки на головних бухгалтерах підприємства тощо.

Тому суб’єкти підприємницької діяльності:
• або створюють спеціальні служби в середині компанії, що займаються податковим плануванням, оптимізацією податкових платежів, фінансово-економічним аналізом та іншими питаннями, що пов’язані з оподаткуванням (внутрішні податкові консультанти);
• або звертаються до послуг спеціалізованих аудиторських та консалтингових фірм, що надають послуги з консалтингу у сфері оподаткування (зовнішні податкові консультанти).

Отже, можна впевнено стверджувати, що податкове консультування – це процес, метою якого є передача знань та інформації від консультанта щодо діючої системи оподаткування, а також змін та доповнень, що вносяться до неї, клієнтові.

Системи регулювання правових відносин на ринку податкового консультування

При порівнянні систем правового регулювання і організації податкового консультування в країнах Європи, одночасно стають помітним деякі відмінності між ними. За результатами наукових досліджень в цій галузі, що проводилися Науково-дослідним інститутом з „Прав професійних об’єднань вільних професій” при Університеті ім. М. Лютера (Німеччина), можна виокремити два критерія для порівняння національних структур [3]:
• перший – полягає у порядку допуску бажаючих на ринок податкового консультування. Сюди відносяться вимоги до особистих якостей і рівня кваліфікації претендента, а також ступінь винятковості права на надання послуг, як і за колом осіб, які допускаються на цей ринок, так і за видами послуг, а також роль і місце професійних організацій та умови членства в них;
• другий – охоплює правила поведінки суб’єктів податкового консультування на ринку (права і обов’язки та професійна етика податкових консультантів, положення про страхування від професійної відповідальності та підвищення кваліфікації).

Розглядаючи на цій основі нормативну базу виділяються два істотно відмінні одна від одної системи регулювання правових відносин на ринку податкового консультування. Перша – це система „державного регулювання”, коли нормативну базу для податкового консультування в основному кодифіковано законом і адресатами цього закону вона при необхідності лише уточняється. Друга – це система „саморегулювання”, коли нормативна база для податкового консультування виключно встановлена самими дійовими особами.

При „державному регулюванні” в країні є спеціальний закон про податкове консультування і професійні об’єднання, які створені і діють на основі цього закону, підтримують його здійснення і контролюють його виконання. Членство в цій організації є обов’язковим. Країни-представники такого регулювання: Австрія, Угорщина, Німеччина, Італія, Польща, Франція, Хорватія, Словаччина, Чеська Республіка. Люксембург та Португалія також належать до цієї групи, хоча членство у професійній організації там добровільне.

У країнах системи „саморегулювання” зазвичай немає спеціального закону, що регулює податкове консультування, тому професійні об’єднання діють лише на основі самих собі поставлених правил і норм, а членство є добровільним. Власні нормативні положення, що видані професійним об’єднанням, зобов’язують тільки її членів. З членством пов’язано право нести професійний титул, що вказує потенційному клієнту на очікуваний кваліфікаційний рівень податкового консультанта. До таких країн відносяться Бельгія, Великобританія, Голландія, Ірландія, Іспанія, Фінляндія та Швейцарія.

Розглянемо обидві системи правового регулювання і організації податкового консультування більш детально на прикладі конкретних країн.

Державне регулювання

Особливості механізму державного регулювання інституту податкового консультування ми пропонуємо дослідити на прикладі Польщі, Чеської Республіки, Словаччини і Німеччини.  Уряди вказаних країн, перебудовуючи власне народне господарство на ринкові основи на початку 90-х рр., відразу звернулися до регулювання так званих „вільних професій”. У Чеській і Словацькій Республіках спеціальний закон про податкове консультування діє з 1992р., а в Польщі – з 1997р. [2]. Німецькій закон „Про податкове консультування” був прийнятий майже 50 років тому [3].

Послуги з податкового консультування за вимогами чеського та словацького закону можуть надавати виключно фізичні особи-податкові консультанти. У Польщі додатково застосовується закон у випадку, коли адвокати та аудитори займаються консультуванням з податкових справ своїх клієнтів. Польща відрізняється ще тим, що особами, які займаються податковим консультуванням, можуть бути юридичні особи у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та Акціонерного товариства з умовою, що більше половини їх членів представлена податковими консультантами. У Польщі і в Словаччині податкове консультування дозволяється, крім того, і товариствам податкових консультантів, до складу яких в Польщі повинні входити одні представники професії, а в Словаччині більше, ніж три чверті.

У законі Чеської Республіки право юридичних осіб на податкове консультування відсутнє, про що чеські колеги дуже шкодують. Це, однак, не означає, що вони для спільного здійснення діяльності не об’єднуються.  Суть податкового консультування в усіх трьох країнах полягає в наданні клієнтам послуг з їх податкових справах у вигляді відповідних консультацій, куди при бажанні включено виконання всіх сприяючих цьому робіт. Наприклад, ведення бухгалтерського обліку та податкової документації, складання необхідних декларацій. На практиці не виключено і надання консалтингових послуг з різних питань підприємницької діяльності, що прямо не пов’язані з оподаткуванням клієнта [2].

У Німеччині право надавати консультаційні послуги у сфері оподаткування надано як фізичним особам (аудитори, податкові консультанти, бухгалтери, адвокати, нотаріуси), так і юридичним (спілки аудиторів, спілки податкових консультантів, адвокатські контори, банки). Законодавчо встановлено, що податкові консультанти не мають права займатися іншою комерційною діяльністю і бути найманими працівниками за виключенням випадків, коли вони працюють в консультаційній фірмі [5, с. 59, 72]. Податкових консультантів прийнято вважати невід’ємною частиною системи правосуддя у сфері податкового права. Суб’єкти підприємницької діяльності звертаються до їх послуг не тільки з метою належної підготовки необхідної для подачі у податкові органи документації. Клієнти пов’язують з консультаційними послугами гарантію того, що консультант, враховуючи всі обставини, надійно захищає їх як від переплати, так і від недоплати податків [3]. В цій системі є вигода і для податкових органів. Досвід свідчить, що якісне податкове консультування, безумовно, сприяє підвищенню ефективності стягнення податків. Щорічно загальною постановою податкова адміністрація заохочує використання платниками послуг податкових консультантів за допомогою відстрочення терміну подання річних податкових декларацій на 4-7 місяців. Тому попит на послуги податкових консультантів є незмінно високим. Це пояснює факт, що на кінець 2008 р. у Німеччині нараховувалось близько 76000 фізичних осіб, які акредитовані як податкові консультанти, і майже 8000 зареєстрованих юридичних осіб, об’єктом діяльності яких є податкове консультування [6, с. 101-102].

Статус податкового консультанта при державному регулюванні

Для набуття статусу податкового консультанта в розглянутих країнах претенденту необхідно володіти певним рівнем кваліфікації, вимоги до якого дещо різняться. У Польщі потрібна вища освіта з будь-якої спеціальності і 2-річний стаж роботи у податкового консультанта або в податковій службі. В Чеській Республіці претендент повинен мати вищу освіту за будь-якої спеціальності мінімум на рівні бакалавра, а стаж роботи не вимагається. За словацькім законом потрібна вища освіта за будь-якої спеціальності і 5-річний стаж роботи в галузі економіки. У Німеччині бажаючі стати податковими консультантами повинні мати вищу освіту в галузі економіки або права та пройти 2 – 3-річний стаж роботи у податкового консультанта або в податковій службі [2].

В будь-якій з цих країн, претендент, який  за рівнем кваліфікації відповідає названим вимогам щоб набути статусу податкового консультанта, зобов’язаний пройти випробувальний іспит. До складу екзаменаційної комісії скрізь входять представники фінансово-податкових органів та професійного об’єднання.

У Польщі, де складу комісії чітко визначений законом, крім того, включаються ще представники Верховного адміністративного суду і науки. Вирішальний голос в комісії завжди належить стороні виконавчої влади. Зміст і порядок проведення іспиту в Польщі і Чеській Республіці встановлюється самою комісією, а в Словаччині професійним об’єднанням за погодженням з Мінфіном. У Німеччині до складу екзаменаційної комісії входять представники територіального податкового органу, які несуть відповідальність за проведення іспиту та всі питання, пов’язані з його організацією та процедурою проходження.

Кваліфікаційний іспит включає такі дисципліни, як: процесуальне податкове право, податки на доходи, податки з обороту, основи митного права, інші податки, цивільне право, право європейського союзу, аудит, бухгалтерській облік, народне господарство, професійне право тощо. Ті, хто успішно склав іспит, повинні ще пройти перевірку на професійну приналежність та відповідність особистих якостей майбутній професії.

Вимоги до особистих якостей податкових консультантів

Претендент повинен мати належний матеріальний рівень та не фігурувати у чорних списках неплатників податків та тих, до кого застосовувалися судові санкції у вигляді примусового стягнення. По-друге, претендент не повинен мати судимість. І, по-третє, у кандидата не повинно бути проблем зі здоров’ям.

Крім того, не допускаються до виконання обов’язків податкового консультанта особи, які не застраховані від можливого професійного ризику. Так, у Німеччині діє закон, згідно якого кожен податковий випадок, що знаходиться на розгляді податкового консультанта, страхується на мінімальну суму 250 тис. євро. При цьому податковий консультант особисто сплачує 10% страхових внесків, що змушує його більш відповідальне відноситися до прийняття рішень.

Після проходження ретельної перевірки претендент отримує ліцензію, яка не тільки дозволяє займатися податковим консультуванням, але і змушує це робити. Ліцензія анулюється у випадку смерті, відмови від співробітництва з Палатою податкових консультантів, поєднання основної професії з комерційною діяльністю, кримінальної відповідальності внаслідок шахрайства з грошима. Законодавство дозволяє консультанту самому відмовитися від ліцензії, і деякі користуються цим правом, відчуваючи, що їх можуть позбавити ліцензії централізовано. Це дає можливість через 8 років знов отримати ліцензію, що майже неможливо, якщо її відкликали примусово. Ліцензія відкликається і у випадку відсутності страховки, появи матеріальних труднощів, хвороби. Але тут є можливість її відновлення по закінченню певного терміну [5, с. 65-70].

Взагалі слід зазначити, що права і обов’язки податкового консультанта в кожній з розглянутих країн випливають з одного боку прямо із закону, з іншого боку з „Положення про професійну етику”, встановленого професійним об’єднанням, оскільки там, крім роз’яснення загальних законних вимог до податкових консультантів, встановлені норми для відносин податкових консультантів з адміністрацією та органами правосуддя, а також між самими податковими консультантами. Вказано на ступінь дозволеної реклами податковими консультантами та на дисциплінарну відповідальність за порушення встановлених принципів здійснення податкового консультування [2]. Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок, що податкове консультування у Польщі, Чеській Республіці, Словаччині та Німеччині законодавчо врегульовано таким чином, що законом встановлено рамки, у межах яких податкові консультанти вільно здійснюються власну професійну діяльність.

„Саморегулювання” послуг з податкового консультування

Як діє система „саморегулювання” послуг з податкового консультування пропонуємо тепер розглянути на  досвіді Великобританії. Податкові консультації у Великобританії можуть бути надані юристами, бухгалтерами та податковими консультантами.  У Великобританії юридичним консультантом або юристом (Legal Adviser, Lawyer) теоретично називати себе може кожен, тому що таких професійних кваліфікацій не існує. Юрист у Великобританії, який отримав професійну кваліфікацію – це або „Баррістер” (Barrister в перекладі “адвокат”), або „солісітор” (Solicitor – у перекладі “стряпчий”). З точки зору термінології краще дотримуватися англійських термінів – „Баррістер” і „солісітор” – а не їх переказів. Традиційно баристери – це фахівці, які виступають в суді і консультують клієнтів, а солісітори – фахівці, що займаються консультаційної діяльністю з більш “простих” питань, як наприклад, спадкування або заповіту. З точки зору професійної освіти і солісітори, і баррістери вчаться приблизно протягом шести років. Спочатку потрібно отримати ступінь бакалавра, після цього пройти спеціалізовані курси, де навчають основам професії і поглиблюють знання права, і потім протягом одного року для баристерів і двох років для солісіторов, необхідно працювати в якості стажера під керівництвом більш досвідчених юристів британського права. Податкової спеціалізації при отриманні професійної кваліфікації солісітора або баристера, як такої, немає. Зрозуміло, якщо якийсь студент зацікавиться оподаткуванням і стане вивчати податкове право особливо уважно, він може мати якісь знання в момент отримання кваліфікації, але ця вимога не є обов’язковою.

У Великобританії будь-яка людина може називати бухгалтером, але для того, щоб отримати статус „Сертифікованого бухгалтера”, необхідно скласти 6 іспитів і мати від трьох до п’яти років практичного професійного досвіду. Аналогічно будь-яка людина може називати себе податковим консультантом, але для того, щоб мати право називатися „Сертифікованим Податковим Консультантом” (Chartered Tax Adviser) необхідно скласти складні іспити і мати не менше трьох років досвіду роботи у сфері оподаткування. Кожна з названих професій має централізований орган, який займається офіційним допуском до професії, підтриманням професійних стандартів, видає норми і правила, лобіює інтереси членів тощо. Для клієнта зручним є те, що професійна кваліфікація гарантує певну сукупність знань і відповідність нормам етики, а наявність кваліфікації можна перевірити, звернувшись до спеціалізованого органу.

Існують щорічні вимоги до підвищення знань і, відповідно, до підтримання професійного рівня, а саме, протягом року необхідно певну кількість годин присвятити підвищенню кваліфікації. Якщо британський солісітор бере участь у роботі науково-практичної конференції, то він отримає підтвердження на вісім годин підвищення знань у сфері оподаткування, і спеціалізований орган зарахує їх у якості чергового внеску в нагромадження цих годин протягом року. Таким чином, у платника податків є вибір з 3-х категорій фахівців для консультацій у сфері оподаткування.

Один з важливих критеріїв, що може вплинути на вибір типу фахівця – це питання професійної таємниці. У Великобританії привілейованої інформацією, захищеної професійною таємницею (тобто тієї, яка не може бути передана різних органів, у тому числі державним податковим органам) вважається тільки та кореспонденція, інформація, або документи, які написані юристами – баристерами і солісіторами. Подібного роду професійна таємниця не поширюється на спілкування з податковими консультантами та бухгалтерами.  Одне з інших професійних правил солісіторов, найчастіше обговорюваних – це обов’язок солісітора бути чесним.

Етичні правила поширюються на все. Багато молодих починаючих юристів, ще які не отримали ліцензії, дуже бояться, що їх у транспорті зловлять без квитка, не тому, що вони без квитка їздять, а тому що, якщо випадково забути купити квиток, то можна втратити перспективи належати до певної професії. У питаннях відповідальності податкових консультантів перед клієнтом можна виділити два основні питання: відповідальність, що пред’являється професійними правилами, і вимоги законодавства, що регулюють відповідальність податкових консультантів, і, в першу чергу, вимоги норми права, яка зобов’язує консультантів проявляти належну турботу про клієнта (Duty of Care). Якщо порушення даного обов’язку доведено, то консультант зобов’язаний компенсувати клієнту матеріальні втрати, понесені останнім при виконанні рекомендацій. Бувають ситуації, коли клієнт нечітко формулює запитання, на яке йому потрібна відповідь. Професійний юрист спочатку повинен допомогти йому сформулювати питання, а потім відповісти на нього. Якщо припустити, що юрист знає про певні дії клієнта, які призведуть до негативних наслідків для нього з податкової точки зору, але клієнт взагалі про це не запитує, то обов’язок юриста – довести до його відома всі негативні наслідки [1].

Отже, не дивлячись на те, що у Великобританії немає відповідного закону про податкове консультування і ця країна відноситься до групи „саморегулювання”, процес надання консультаційних послуг у сфері оподаткування і особливо наслідки за неякісну роботу консультантів також досить чітко регламентовані. Як і у випадку державного регулювання, тут існують відповідні професійні стандарти та етика, а клієнт надійно захищений від некваліфікованих та беззмістовних рекомендацій.

Податкове консультування в Україні

На жаль, в Україні, не дивлячись на деякі позитивні тенденції розвитку ринку послуг з податкового консультування має місце цілий ряд невирішених проблем щодо подальшої розбудови інституту податкового консультування в Україні [4].

На нашу думку, це пояснюється наступним:
1. Брак конкуренції на українському ринку. Об’єктивна потреба звернення до консультантів виникає в умовах високої конкуренції, коли ціна неправильного управлінського рішення дуже висока і від господарюючого суб’єкта постійно вимагається підвищення ефективності його діяльності. Так як в багатьох галузях виробництва в Україні до цих пір немає достатньо жорсткої конкуренції, то залишається можливість приймати не дуже ефективні рішення, навіть робити помилки і при цьому зберігати свої позиції на ринку.
2. Недоліки управлінської культури. Багато керівників, по-перше, поки ще не повністю усвідомили, що успішні організаційні рішення вимагають високої компетенції та глибоких спеціалізованих знань. По-друге, як правило, керівники (тим більше що більшість з них є одночасно організаторами і власниками очолюваних підприємств) психологічно не готові делегувати окремі етапи прийняття рішень зовнішньому консультанту. Керівнику буває важко погодитися з тим, що самостійно він вирішує свої завдання гірше, ніж за участю запрошеного фахівця. Крім того, зміна стилю управління звичайно має на увазі зміну в поведінці, поглядах і методах роботи особисто керівника. Це, мабуть, найбільш консервативна частина всієї оргсистеми, особливо якщо врахувати досить зрілий вік багатьох з них і живучість традицій авторитарності. По-третє, на консалтинг як сферу, пов’язану зі знанням і інтелектом, в Україні традиційно дивляться як на послугу, за яку платити не потрібно і яка, як культура чи освіта, повинна фінансуватися за залишковим принципом.
3. Недоліки культури консультування. В даний час більшість сфер вітчизняного консалтингу не регламентується жодними законодавчими актами. Для здійснення консультаційної діяльності юридичним та фізичним особам не потрібно фахової освіти, ліцензій на право ведення цієї діяльності. Не у всіх сферах достатній вплив мають професійні об’єднання консультантів, недостатньо джерел, з яких клієнти могли б дізнатися про надійність і професіоналізм окремого консультанта або консалтингової компанії. Як наслідок – прихід в консалтинг людей з низьким професійним рівнем, дилетантів, які не дотримуються етичних норм консалтингу. Це негативно відбивається на загальній якості консалтингових послуг та іміджу консультанта в очах керівників підприємств.
4. Нестача фінансових коштів. В даний час в Україні послугами консультантів користуються в основному великі підприємства, так як середній та малий бізнес, як правило, просто не має вільних грошових коштів для оплати їх порад.

У цілому проблеми українського консалтингу в області оподаткування пов’язані з тим, що вітчизняний ринок ще дуже молодий і відповідно на цьому ринку працює такий же молодий українській консалтинг.

У країнах з розвиненою ринковою економікою податкове консультування як самостійний вид підприємницької діяльності успішно функціонує і розвивається. Держава активно бере участь у регулюванні цього процесу та висуває досить високі вимоги до учасників ринку консалтингових послуг. Професійна діяльність податкових консультантів є позитивною і вигідною не тільки для клієнтів-платників податків, але і для податкових органів, і країни в цілому.

Для вітчизняного ринку послуг з податкового консультування відкриваються значні перспективи, оскільки потенціал є досить великим. Ураховуючи позитивний зарубіжний досвід  на нашу думку, вітчизняний інститут податкового консультування доцільно розвивати все ж таки на основі державного регулювання у трьохсторонніх відносинах між платниками податків, податковими органами та податковими консультантами.

Список використаних джерел

1. Болтенко О.А. Роль и ответственность налоговых консультантов и адвокатов, защита их профессиональной деятельности: опыт Великобритании // Інформація з сайту Палати податкових консультантів Росії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nalogforum.ru/php/content.php?id=429. 2. Буссе Р. Правовое регулирование и организация налогового консультирования в странах Восточной Европы на примере Польши, Чешской Республики и Словакии // Інформація з сайту Палати податкових консультантів Росії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nalogforum.ru/php/content.php?id=430. 3. Буссе Р. Опыт Германии по информационному взаимодействию финансовоналоговых органов и налоговых консультантов // Інформація з сайту Палати податкових консультантів Росії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nalog-forum.ru/php/content.php?id=767.  4. Інформація з сайту Спілки податкових консультантів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.taxadvisers.org.ua/index.html. 5. Налоговое консультирование: Учеб. пособие / Д.Г. Черник, Л.С. Кирина, В.В. Балакин; науч. ред. Д.Г. Черник. – М.: Экономика, 2009. – 439 с. 6. Налогообложение: проблемы науки и практики-2009: Монография / Под ред. проф. Ю.Б. Иванова. – Х.: ИНЖЭК, 2009. – 296 с.