Ідеї щодо спрощення адміністрування «спецрежимного» ПДВ у 2016 році

25 Березня 2016

Ельвіра Ткачова,
експерт ІПР

Існуючі проблеми

Складнощі при адмініструванні податку на додану вартість (ПДВ) для підприємств аграрного сектору почалися з прийняттям Закону від 24.12.2015р. № 909-VIII  «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Зазначений закон було прийнято з порушенням принципу стабільності, передбаченого ст. 4 Податкового кодексу, згідно якого зміни в оподаткуванні повинні прийматися не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому вони будуть діяти. Крім того, при прийнятті Закону № 909 були грубо порушені норми законів «Про Регламент Верховної Ради України» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином ані уряд (як суб’єкт законодавчої ініціативи), ані Верховна Рада (як законодавець), ані Президент України (як гарант Конституції України) не виконали своїх обов’язків щодо забезпечення верховенства права та дотримання законів в країні.

Це дає підстави кожному українському сільгоспвиробнику звернутися з позовом до Вищого адміністративного суду щодо визнання Закону № 909 протиправним та, як наслідок, проханням про його скасування. Сьогодні аграрії у різний спосіб ведуть свою боротьбу за повернення спецрежиму ПДВ та розробку концепції державної підтримки сільгоспвиробництва.

Не будемо зупинятися на тих руйнівних наслідках, які може спричинити позбавлення сільгоспвиробників будь-яких преференцій. Зосередимся на проблемах адміністрування «спецрежимного» ПДВ та пошуку компромісного рішення в умовах діючої моделі.

Слід зауважити, що діюча модель сплати задекларованого ПДВ до бюджету та на власні рахунки сільгоспвиробників  є деструктивною за своїм змістом.

По перше, вона передбачає визначення (сплату) різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом не в цілому за звітний період, а окремо по поставкам зернових (технічних) культур, по продукції тваринництва та по іншій сільгосппродукції. Тобто, за наявності від’ємного значення ПДВ, наприклад, по зерновим культурам сільгоспвиробник повинен сплачувати позитивне значення податку по поставкам продукції тваринництва. Це суперечить базовим нормам розділу V Податкового кодексу, зокрема ст. 200 ПК.

По друге, вона фактично не містить порядку розподілу вхідного ПДВ при придбанні товарів/послуг, які можуть бути використані для виробництва різних видів сільгосппродукції (зернових-технічних культур, продукції тваринництва і іншої сільгосппродукції). При цьому законодавці виключили з ПК (ймовірно поспіхом) норму що дозволяла коригувати податковий кредит при зміні напрямку використання придбаних товарів/послуг для  різних видів діяльності. Були спроби вирішення цієї проблеми ДФС, шляхом надання дозволу на таке коригування у пп. 14 п. 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість (виникає думка: чи має Податковий кодекс  саме те значення, яке ми йому надаємо).

Існує ще ціла низька  проблем. Наприклад, як уточнити податкові зобов’язання за податкові періоди до 01.01.16 р., як відкоригувати податковий кредит у зв’язку з загибеллю посівів та інші. В умовах діючої на сьогодні моделі будь-яка з цих дій призводить до спотворення  ПДВ.

Можливі наслідки

В умовах діючої моделі відсутність чіткого та прозорого порядку розподілу податкового кредиту:

• дає можливість фіскальним органам вільно трактувати норми ПК, що в подальшому створить підґрунтя для корупційної складової при проведенні документальних перевірок, нарахуванню додаткових сум податку та штрафних санкцій;
• у платників податку  може призвести до зміни структури сільськогосподарського виробництва (зменшення площ зернових та технічних культур), до збільшення тіньового обігу продукції, застосуванню легальних (і не дуже) методів оптимізації тощо.

Пропозиція

В якості компромісного рішення можна запропонувати одне відсоткове співвідношення розподілу ПДВ між бюджетом та потребами сільгоспвиробника.

22 березня  поточного року в мережі Інтернет з’явилася інформація що в Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України обговорювалася пропозиція щодо розподілу ПДВ у співвідношенні 50:50. Тобто половина задекларованого ПДВ буде сплачуватися до бюджету, а половина залишатиметься у розпорядженні сільгоспвиробника. Безумовно, така пропозиція прийнятна для виробників зернових та технічних культур, однак вельми ймовірно, що вона не буде сприйнята тваринниками (адже їм доведеться сплачувати податків на 30% більше).

Який же вихід?

Безумовно для прозорого адміністрування ПДВ у звітному податковому періоді слід застосовувати одне відсоткове співвідношення розподілу задекларованого податку незалежно від того, яка продукція поставлялась протягом цього періоду.

Яке саме співвідношення вибрати?

Обране відсоткове співвідношення має залежати від того, поставка якої продукції займає більшу питому вагу у загальній вартості поставки усієї сільськогосподарської продукції.

На сьогодні ПК пропонує три відсоткові співвідношення: 85%-15%, 50%-50% та 20%-80%. З урахуванням пропозиції Комітету ВР,  вважаємо, що при поставці усіх видів сільгосппродукції (крім тваринництва) слід застосовувати розподіл 50:50, а при поставці продукції тваринництва залишити розподіл 20:80.

Таким чином сільгосппідприємство у звітному періоді може застосовувати розподіл або 50:50, або 20:80. І це залежить від того якої продукції (тваринництва чи іншої) більше у загальній вартості поставленої сільгосппродукції.

За який період розраховувати питому вагу?

Вважаємо, що від діючих норм ПК не слід далеко відходити. Тобто це має бути  період, який складається з 12 послідовних податкових періодах з урахуванням звітного (не попередніх, а саме з урахуванням звітного). Це дозволить більш об’єктивно визначати відсоткове співвідношення, яке слід застосовувати у звітному періоді.

При якій питомій вазі сільгосппідприємство матиме право на певне співвідношення?

Тут можуть бути варіанти. Ми ж вважаємо: якщо у питома вага продукції тваринництва перевищує 50%, то сільгосппідприємство 20% задекларованого ПДВ сплачує до бюджету, а 80% залишає у своєму розпорядженні. Якщо ж інша сільгосппродукція складає більш 50% у загальній вартості сільгосппродукції, то сільгосппідприємство 50% задекларованого ПДВ сплачує до бюджету, а 50% залишає у себе.

Таку модель можна застосувати і при наявності трьох відсоткових співвідношень, які існують на сьогодні (85%-15%, 50%-50% та 20%-80%). При цьому, на нашу думку право на певне співвідношення виникатиме якщо питома вага  відповідного виду сільгосппродукції становить більше 67 % (хоча і тут можуть бути варіанти).

Якщо ж питома вага операцій із зерновими і технічними культурами, операцій з продукцією тваринництва та операцій з іншими сільськогосподарськими товарами/послугами становить менш 67%, то сільгосппідприємство має застосовувати розподіл 50:50.

Переваги по зрівнянню з діючою моделлю

1. Простота адміністрування (не потрібно розподіляти податковий кредит між поставками певних видів сільгосппродукції);
2. ПДВ нараховується та сплачується до бюджету відповідно до базових норм Податкового кодексу, тобто за результатами всієї діяльності за звітний період, а не по видам діяльності;
3. Зменшується податкове навантаження на сільгосппідприємство, що дає йому змогу розвивати сільгоспвиробництво;
4. Стимулюється розвиток тваринництва, яке знаходиться у занепаді.