Експорт сільськогосподарської продукції

29 Березня 2016

Артем Вдовиченко,
експерт ІПР

Експорт продукції є одним з індикаторів розвитку галузі, який вказує на її динамічні та структурні зміни. Для аналізу можливого впливу змін в оподаткуванні на експорт аграрного сектору ми розглянули динаміку ряду показників на фоні дат найбільш вагомих податкових новацій. Такими датами ми визначили:

1999 рік – ПДВ за реалізовані молоко,  худобу,  птицю,  вовну,  а  також  за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств  і  спрямовується  на  підтримку власного виробництва   тваринницької   продукції   та    продукції птахівництва;

2005 рік – сільськогосподарські підприємства починають поступово переходити на загальний режим сплати внесків до соцфондів, підвищено ставки ФСП;

2009 – з ПДВ введено в дію спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства;

2011 – введено в дію Податковий кодекс України (далі – ПКУ).

У якості показників експортної діяльності вітчизняного агросектору ми обрали обсяг експорту, індекс порівняльних експортних переваг та індекси концентрації по товарним позиціям і ринкам збуту для різних категорій сільськогосподарської продукції за УКТЗЕД.

Індекс концентрації по товарним позиціям

Для дослідження товарної концентрації сільськогосподарського експорту України використовується нормалізований індекс концентрації Герфіндаля-Гіршмана, який обчислюється за формулою:

      , (1)

де  – частка галузі (або товарної групи) k в експорті країни i, k – кількість продуктів, що експортуються.

Індекс концентрації по товарним позиціям варіює у межах .

Він показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. Наближення індексу до 1 свідчить про підвищення концентрації експорту (зниження диверсифікації).   Тобто говорить про те, що країна експортує обмежений перелік товарів, і на її економіку можуть суттєво впливати коливання світових цін на ці товари. Прикладом країни з обмеженою диверсифікацією може бути Російська Федерація, економіка якої в значній мірі залежить від світових цін на нафту та газ.

Індекс концентрації ринків

З метою дослідження географічної диверсифікації порівняльних переваг національного експорту використовується індекс концентрації ринків Герфіндаля-Гіршмана, який може бути формалізований у вигляді:

, (2)

де  – сукупна вартість експорту країни i,  – вартість експорту з країни i на цільовий ринок j, n – кількість ринків країн-партнерів, на які експортує товари країна i.

Аналогічно до індексу концентрації по товарним позиціям індекс концентрації ринків збуту  коливається у межах від 0 до 1.

Він показує умовну кількість ринків, на які поставляються певні види товарів.  Високе значення індексу свідчить про концентрацію товарного експорту лише на кількох ринках, а зниження  –  що експорт є рівномірним у розрізі ринків торговельних партнерів.

Однією з основних проблем нормалізованого індекса Герфіндаля-Гіршмана є залежність від рівня дезагрегації статистичних даних, які використовуються під час аналізу. З огляду на це, дослідження товарної та географічної концентрації вітчизняного експорту сільськогосподарської продукції здійснене на рівні підзаголовків Гармонізованої системи опису та кодування товарів (Harmonized System, HS) (рівень деталізації – 6 цифр товарного коду) за основними секторами сільськогосподарського експорту, якими є тваринництво (товарні позиції 01-05) та рослинництво (товарні позиції 06-15).

Індекс виявлених порівняльних переваг

Для ідентифікації порівняльних переваг країни у зовнішній торгівлі традиційно використовується індекс виявлених порівняльних переваг (revealed comparative advantage, RCA)¹. Розрахунок даного індексу базується на припущенні, що порівняльні переваги країни знаходять своє відображення у структурі торгівлі та може бути формалізований у вигляді формули:

, (3)

де  – експорт товару j країною i.

З формули (3) видно, що країна i має порівняльні переваги в експорті товару j, якщо її частка в світовому експорті даного товару є вищою від частки сукупного експорту країни у світовому експорті (RCA>1). Іншими словами, якщо даний індекс перевищує одиницю для певної товарної групи, держава має конкурентні переваги в експорті даної групи оскільки експортує таких товарів більше, ніж їх експортується в середньому в світовій економіці.

Характеристика експорту продукції сільського господарства

Ми проаналізували динаміку експорту продукції сільського господарства в Україні за останні сімнадцять років (з 1998 по 2014 рік).  Зауважу, що усі види сільгосппродукції об’єднані у 15 товарних позицій по двоічному коду УКТ ЗЕД. Внаслідок малого значення  (або відсутності) деякі з них на графіку не видні.

У світлі податкових змін ми можемо стверджувати, що для всього сільського господарства і для зазначених позицій особливо, вдалим був період після введення в дію ПКУ. Іншим важливим моментом є факт вступу України до СОТ у 2008 році, що, судячи з рисунку 1, також може виступати точкою відліку потужного росту експорту галузі.

Знаковим є те, що за десять останніх років, судячи з абсолютних обсягів торгівлі, Україні вдалось досягнути прориву в експорті продукції рослинництва по декільком товарним позиціям. Так, з рисунку 1 ми спостерігаємо потужну позитивну динаміку по товарним позиціям «Зернові культури», «Насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж» та «Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження». Решті товарних позицій сільськогосподарської продукції не продемонстрували значного прогресу.

Рис. 1. Динаміка експорту продукції сільського господарства в Україні, 1998-2014 рр. (тис. дол. США)

Аналіз ряду інших показників окрім обсягів експорту дозволяє зробити висновки не тільки про кількісні, але і про якісні параметри розвитку агросектору. Обсяг експорту як показник розвитку галузі може бути викривленим, оскільки перебуває під впливом численних факторів окрім податкових. Це можуть бути такі екзогенні фактори як світові ціни на агропродукцію або торгівельні війни чи ендогенні фактори типу курсових коливань або неврожайних років.

Рис. 2. Динаміка індексу виявлених порівняльних експортних переваг продукції сільського господарства в Україні, 1998-2014 рр.

Аналіз порівняльних переваг по позиціям українського агроекспорту не змінює якісно висновки. Нагадаємо, якщо індекс перевищує одиницю для певної товарної групи, держава має конкурентні переваги в експорті даної групи відносно решти країн світу. Динаміка, відображена на рисунку 2 вказує на те, що конкурентні переваги біли сформовані для експорту певних категорій рослинництва.

Локомотивами росту виступають все ті ж позиції рослинництва, однак з 2012 року до них приєднались «Рослинні матеріали для виготовлення плетених виробів; інші продукти рослинного походження, в іншому місці не зазначені»². І знову 2008 рік може виступати точкою відліку росту у тій же мірі що і 2011 рік.

Рис. 3. Динаміка середньозважених порівняльних експортних переваг продукції рослинництва і тваринництва України, 1998-2014 рр.

Якщо проаналізувати середньозважені порівняльні переваги українського агроекспорту (зважені по частці кожної товарної позиції в загальному обсязі агроекспорту України) в розрізі тваринництво-рослинництво, то ми прийдемо до висновку, що на світових ринках з 2008 року активно завойовували позиції саме товари рослинництва. Експорт товарів тваринництва в середньому мало змінив свої конкурентні позиції.

Динаміка диверсифікації по товарним позиціям і по ринкам збуту (рис.4, рис.5) свідчить про наступне:
1) в середньому за період 1998-2014 рр. ринкова і продуктова диверсифікація (різновидність) рослинництва більша і стабільніша від тваринництва;
2) після 2011 року диверсифікація тваринництва значно підвищилась і досягла рівня рослинництва.

У випадку диверсифікації українського агроекспорту точкою значних змін для продукції тваринництва був 2011 рік. Рівень диверсифікації рослинництва приблизно однаковий для всього проміжку часу.

Рис. 4. Динаміка індексу продуктової концентрації продукції рослинництва і тваринництва України, 1998-2014 рр.

Рис. 5. Динаміка індексу ринкової концентрації продукції рослинництва і тваринництва України, 1998-2014 рр.

Висновки

Формування сучасного режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств пройшло досить динамічний шлях змін, які стосувались передусім ФСП, ПДВ та внесків до соціальних фондів. ФСП від початку свого введення був податком, що кардинально знижував податкове навантаження на сільськогосподарські підприємства і формував режим спрощеного оподаткування.

З самого початку функціонування ПДВ в Україні були передбачені особливості нарахування та сплати даного податку передусім для переробних підприємств і їх постачальників. Дані положення створювали сприятливі умови для тезаврації нарахованого ПДВ. Особливі умови нарахування та сплати ПДВ постійно змінювались і доповнювались, але ніколи не скасовувались і набули статусу спецрежиму у 2009 році. На сьогодні спецрежим ПДВ перебуває в стані поступової ліквідації.

Підсумовуючи загальну картину, спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських підприємств виконав свою функцію первинного імпульсу розвитку агросектору, внаслідок чого фінансовий стан галузі значно покращився.

Однак, від початку він передбачав однаковий порядок надання податкової пільги (у вигляді ПДВ, що залишається у розпорядженні сільгоспвиробників та ФСП) як для високорентабельних культур та виробництв, так і для  низькорентабельних (збиткових). Це призвело то того, що стимулювався розвиток виробництва тієї сільгосппродукції, де окупність інвестицій найбільша, а їх необхідний обсяг найменший. В результаті отримуючи значні податкові преференції сільське господарство в Україні розвивалось досить непропорційно.

В той же час, тваринництво, яке вимагає «довгих» інвестицій і стабільного фінансово-інституційного середовища перебуває в стагнації. Хоча принцип «прибутковості» працює і в цій галузі. Так, тваринництво набуло порівняльних переваг по позиції «Молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені». Саме цей вид тваринництва має найбільшу інвестиційну окупність. А ось експорт по позиції «М’ясо та їстівні субпродукти» починаючи з 2004 року стрімко скорочувався і лише в 2014-му вийшов на відносний середньосвітовий рівень. Відставання тваринництва у розвитку експорту є досить парадоксальним, ураховуючи що для нього особливий порядок нарахування та сплати ПДВ мав місце ще з 1998 року і стосувався передусім переробних підприємств. Таким чином спеціальна система оподаткування для тваринників не була настільки ж ефективною як для рослинників.

Наступним викликом для вітчизняного агросектору та податкової системи має стати  формування режиму оподаткування (або іншої системи державної підтримки), який би індукував перетворення кількісного розширення агросектору в якісні зміни. Тобто виробництво продукції сільського господарства і суміжних галузей з більшою доданою вартістю.

Щодо перспектив експорту української сільськогосподарської продукції в 2016 році, особливо в контексті змін у спецрежимі ПДВ, то тут не варто очікувати кардинальних змін для продукції тваринництва, однак динаміка експорту товарів рослинництва може зазнати змін. Зміни у спецрежимі ПДВ найбільше торкнулись саме товарних позицій рослинництва, залишаючи у розпорядженні сільськогосподарських підприємств лише 15% ПДВ за операціями із зерновими і технічними культурами. Водночас, за даними операціями експортери отримали право на бюджетне відшкодування ПДВ, що стимулюватиме вихід на зовнішні ринки нових підприємств і дасть фінансові переваги тим підприємствам, що вже експортують зернові та технічні культури. За інших рівних умов (кліматичні фактори, рівень світових цін на агропродукцію) експорт української продукції рослинництва має помірено зрости в 2016 році. Однак не треба забувати і про непрозорий процес відшкодування ПДВ в Україні. Цей фактор, у разі застосування вибіркового принципу, стане стримуючим для динаміки експорту агропродукції.

1^ Balassa B. Trade Liberalisation and Revealed Comparative Advantage / B. Balassa // The Manchester School of Economic and Social Studies. – 1965. – № 33. – pp. 99–123.

2^ До даного коду УКТЗЕД входять матеріали рослинного походження (наприклад, бамбук, індійська тростина, або ротанг, тростина, очерет, лоза, рафія, очищена, вибілена або пофарбована солома злаків, липова кора), що використовуються в основному для плетіння, бавовняний линт, інші рослини.