З`явився проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 9260 від 05.11.2018 р.

14 Листопада 2018

експерт Інституту податкових реформ

Аналіз положень проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» № 9260 від 05.11.2018 р.

1. збільшити з 1 липня 2019 року ставки акцизного податку на тютюнові вироби на 9%.

Коментар:

Таке зростання специфічних ставок акцизного податку на тютюнові вироби пояснюється проведенням щорічної індексації ставок, що залежить від зміни індексу споживчих цін. Так, відповідно до постанови КМУ «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2019—2021 роки» від 11.07.2018 р. № 546  на 2019 рік індекс споживчих цін за базовим (застосовним) сценарієм 1 становить 108,7%.

Однак не потрібно забувати про існування, затвердженим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 № 2245-VIII, графіку збільшення  специфічних ставок акцизного податку на тютюнові вироби  і мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку з тютюнових виробів у 2018 році (з урахуванням попередньої індексації загалом на 29,7 %) та у подальшому до 2025 року на 20 % щорічно до досягнення мінімального стандарту ЄС (90 євро за 1 000 шт.).

Тому вважаємо, що запровадження індексації на рівень інфляції є способом непрямого перегляду зазначеного графіку у бік збільшення, що порушує принципи збалансованості, передбачуваності та прозорості державної регуляторної політики та може спричинити зростання обсягів незаконного ввезення в Україну тютюнових виробів з сусідніх країн з нижчими ставками оподаткування.

Разом з тим підняття акцизу на 9% разом із запланованим у графіку 20%-м істотно вплине на ціну тютюнових виробів. Так, тільки підвищення акцизу на 20% призведе до зростання ціни в середньому на 5 грн, а 9% додадуть до ціни ще приблизно 2-3 грн. У середньому, зростання акцизів таким чином буде на рівні майже 30%, тому різкого подорожчання сигарет не уникнути.

За даними Держстату, середня ціна пачки сигарет становить 30,3 грн. Якщо ставки акцизів зростуть так, як це заплановано, то у 2019 році середня ціна пачки сигарет становитиме вже більше 36 грн.

2. встановити ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, не більше 0,1% та надати право, у разі необхідності, місцевим радам встановлювати окремі ставки земельного податку за лісові землі.

Коментар:

Норму щодо надання повноважень місцевим радам у разі необхідності встановлювати окремі ставки земельного податку за лісові землі вважаємо позитивним кроком, пояснюючи це:

• позитивним ефектом від проведення реформи децентралізації;
• розширенням джерел наповнення місцевих бюджетів, що підвищує рівень фінансової незалежності на місцях.

3. всі рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум приймається Державною фіскальною службою України про що повідомляється Міністерство фінансів України, незалежно від суми заявленої до розстрочення, відстрочення, суми розстрочених, відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, та непогашеної суми попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу.

Коментар:

Те що ДФС України має повідомляти Мінфін про зміни у структурі податкових надходжень, зокрема у сторону їх зменшення в принципі є логічним, адже на сьогодні фіскальна служба знаходиться в підпорядкуванні Мінфіну. Це говорить про те, що Мінфін формує фіскальну політику, а ДФС України адмініструє податки та збори. З огляду на це, у межах формування фіскальної політики на наступні бюджетні роки Мінфін має оцінювати реальну поточну ситуацію по сплаті податків та володіти релевантною інформацією. Звісно, розширення меж звітності призведе до збільшення адміністративних витрат та збільшить  кількість часу на виконання даної норми.

4. підвищити з 1 січня 2019 року ставку екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО₂) стаціонарними джерелами з 0,41 грн/тонну до 10 грн/тонну та передбачити поетапне підвищення ставки до рівня 30 грн/тонну у 2023 році (щорічне підвищення на 5 грн/тонну).

Коментар:

Зауважимо, що Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри викидів СО₂, на які не нараховується податок. З огляду на це зростання даної ставки екологічного податку не відповідає одному з принципів оподаткування, а саме: єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Однак, якщо підходити до даної пропозиції зі сторони впливу на стан екології, а отже і умов життя, то звісно, що зростання ставки може мати позитивний ефект, однак вважаємо що це буде опосередковано, тому виправдано чи ні можуть показати лише додаткові обґрунтування, надані експертами з даного питання і не лише економістами, але й екологами, адже даний податок є дотичним по кількох напрямах.

5. збільшити ставки рентної плати за користування надрами для видобування нафти і конденсату на 2 % та для залізної руди – на 0,8 %;
6. збільшити ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 50%.

Коментар:

Різке збільшення ставок має бути економічно обґрунтованим. Законопроект не містить такого обґрунтування. Тому досить важко оцінити таку пропозицію на об’єкт виваженості та затребуваності. Однак точно можна сказати, що з метою збільшення надходжень від сплати рентної плати потрібно звернути увагу на процес її адміністрування. Адже в ДФС України відсутній належний контроль дотриманням платниками рентної плати вимог законодавства в частині правильності обчислення, своєчасності сплати даного податку. Разом з тим фіскальні органи не володіють достовірною інформацією про загальну кількість таких платників.

Також зауважимо, що через відсутність механізму (порядку) проведення донарахування рентної плати на дров’яну деревину, використану для технологічних потреб (відповідно до абз. 3 п. 256.9 ст. 256 ПКУ), та перерахунку рентної плати у разі, коли загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 % (відповідно до абз. 2 пп. 256.11.2 п.256.11 ст. 256 ПКУ), виникають ризики застосування з боку постійних лісокористувачів різних підходів до проведення таких розрахунків, як наслідок, занижуються обсяги надходжень до бюджету рентної плати.

ДФС України не забезпечено належної організації та координації роботи із здійснення дієвих заходів щодо забезпечення стягнення податкового боргу з рентної плати, що призводить до їх безрезультативності.

Інформація, що надавалася ДФС України до Держгеонадр про факти невнесення або несвоєчасного внесення платниками податків рентної плати за користування надрами для видобування нафти з метою зупинення дії спеціальних дозволів цим боржникам, здебільшого була неповною, зокрема, суми податкового боргу зазначалися в цілому по платнику податків, а не за кожним спеціальним дозволом. За таких умов унеможливлювалося своєчасне застосування Держгеонадрами всіх заходів впливу до боржників, передбачених законодавством. І цей перелік проблем адміністрування рентної плати, що призводять до зниження надходжень до бюджету можна продовжувати і продовжувати.

Тому резюмуємо, що зростання надходжень рентної плати  одне лише збільшення ставок податку не спроможне вирішити, потрібно фіскальним органам зробити акцент на покращенні адміністрування даного податку.

7. з метою підвищення контролю за обігом пального відображати в Системі електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) фактичний рух палива в розрізі місць зберігання (на сьогодні облік здійснюється в розрізі суб’єктів господарювання).
8. здійснювати порівняння показників з СЕАРП та показників витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі щодо обсягів обігу та залишків пального в розрізі кодів згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.
9. запровадити ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
10. запровадити контроль за цільовим використанням пального, призначеного для цілей авіаційного транспорту (бензинів авіаційних та палива для реактивних двигунів), встановити відповідальність за використання такого товару не за призначенням (у разі нецільового використання пального застосовувати збільшуючий коефіцієнт 10).

Коментар:

Вважаємо дані пропозиції такими, що будуть мати позитивний ефект, адже покращать рівень контролю за обігом пального.  Проте більш обґрунтований коментар можуть надати експерти з даного питання, що займаються вивченням ринку пального. Що стосується ліцензування діяльності суб’єктів господарювання, то потрібно бути готовим до зростання адміністративних витрат, однак з боку контролюючих органів така пропозиція підвищить рівень достовірності інформації та її повноти у межах встановлення загальної кількості таких платників податків.

Разом з тим, законопроект не містить економічного обґрунтування застосуванні збільшуючого коефіцієнта у разі нецільового використання пального.

11. запровадити ведення в СЕАРП окремого обліку за переміщенням спирту

Коментар:

Дана новація має на меті встановити окремий облік спирту етилового, що переміщується між акцизними складами в межах одного суб’єкта господарювання. На перший погляд така новація ускладнює адміністрування податків та зборів. Можливо, якби законопроект містив чітке обґрунтування такої ініціативи, то було б більш зрозумілим основна її ціль.

12. встановити нульову ставку акцизного податку на спирт етиловий, який використовується для виробництва харчового оцту, парфумерно-косметичної продукції та продукції технічного призначення.

Коментар:

До даної новації потрібно підходити з обережністю, адже з однієї сторони вона матиме стимулюючий ефект для даного виду діяльності, а з іншого – може призвести до виникнення тіньових схем використання спирту виробниками оцту харчового та парфумерно-косметичної продукції. Тому можливо краще переглянути дану ініціативу у сторону запровадження пільгової ставки оподаткування, однак не нульової, а дещо зниженої.

13. для забезпечення контролю за цільовим використанням спирту встановити перелік вимог до підприємств, які отримують спирт за нульовою ставкою акцизного податку, та передбачити, що такі підприємства мають бути обладнані витратомірами отриманого спирту і витратомірами обсягу виробленої продукції, інформація з яких щоденно передається в контролюючі органи.

Коментар:

Вважаємо позитивним кроком, адже досить часто у межах пільгового оподаткування спостерігається маніпулювання та викривлення дійсності з метою отримання такої преференції. Тому покращення рівня контролю призведе до зменшення кількості зловживань та покращення рівня моніторингу за цільовим використанням спирту.

14. встановити, що норми щодо змін в адмініструванні акцизного податку пального та спирту набувають чинності з 1 липня 2019 року, а відповідальність за порушення зазначених норм – з 1 жовтня 2019 року.

Коментар:

Позитивна норма, що відповідає принципу стабільності податкового законодавства України. Також такий перехідний період до моменту настання відповідальності за порушення надає платнику податків додаткові можливості щодо прийняття та апробацію на практиці  таких змін.

15. визнати податковими агентами операторів поштового зв’язку, експрес-перевізників, які здійснюватимуть нарахування та сплату податкових зобов’язань з ПДВ до бюджету у разі ввезення на митну територію України товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, у несупроводжуваному багажі.

Коментар:

7 грудня 2017 року ВРУ ухвалила закон, що обмежує  безподаткове ввезення товарів в Україну трьома посилками на місяць (до 150 євро – кожна) на адресу одного одержувача. За четверту та всі наступні посилки потрібно сплачувати ПДВ (20%), мито (10%) та акциз на окремі категорії товарів. Закон мав набути чинності з 1 січня 2019 року. Однак через технічну неможливість його реалізації, закон 31 жовтня 2018 року скасували.

У разі ухвалення законопроекту  № 9260 ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, для одного одержувача – фізичної особи, в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, оподатковуватиметься ПДВ за ставкою, встановленою ПКУ (тобто 20%).

Для застосування вказаної норми пропонується встановити перехідний період з 1 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, протягом якого, у першому півріччі 2019 року ПДВ будуть оподатковуватись товари, сумарна фактурна вартість яких перевищуватиме еквівалент 150 євро.

Мінфін і ДФС України поки не прокоментували законопроект про зниження ліміту на посилки із 150 євро до 100 євро. У проекті цей захід обґрунтовується так: «з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році». У той же час громадськість досить негативно відреагувала на таке обмеження. На сайті президента України 31 жовтня 2018 року з’явилася петиція «Не допустити оподаткування посилок фізичних осіб вартістю понад 22 євро додатковими податками» (прописано 22 євро, тому що до реєстрації законопроекту ширились чутки саме про 22 євро). Станом на ранок 12 листопада 2018 року дану петицію підписало уже більше 15,6 тис. осіб з 25 тис. необхідних[1]. Негативну оцінку обмеженню дав також генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський.[2]

З огляду на це вважаємо, що дану ініціативу потрібно ще раз обговорити з усіма задіяними учасниками податкових відносин, щоб задовільнити усіх. Адже реформування податкової системи має базуватись, в першу чергу, на конструктивному діалозі між владою, бізнесом та громадськістю.

Щодо алкогольних напоїв.

Проект № 9260 не передбачає збільшення акцизного податку на алкогольні напої у 2019 році. Основне пояснення тому, що у 2017 році акцизи на лікеро-горілчані вироби було збільшено на 20% і це не забезпечило додаткових надходжень до державного бюджету, як передбачалось, але й призвело до їх зменшення. Водночас, з 2014 по 2017 роки ставка акцизного податку зросла на 125% – з 56,42 грн за 1 л 100% спирту до 126,96 грн за 1 л 100% спирту, при збільшенні надходжень на 14% – з 5,491 млрд грн до 6,246 млрд грн. При цьому частка тіньового ринку росте. За оцінками Держстату, понад 50% міцного алкоголю на українському ринку є нелегальними. З однієї пляшки горілки нелегали сьогодні заробляють у 100 разів більше, ніж офіційний виробник українського алкоголю. Від цього легальний бізнес зазнає серйозних втрат.

Загальний коментар щодо перегляду ставок окремих податків:

Практика показує, що різке зростання податкових ставок, в першу чергу, призводить до збільшенні витрат суб’єктів господарювання та зростання цін на кінцеву продукцію, що відчутним є для кінцевого споживача. Тому комплексно такі пропозиції можуть мати негативний вплив на ділову активність та споживчий попит, саме про це нормотворець має пам’ятати завжди – при кожному внесенні змін до податкового законодавства України.

Разом з тим, потрібно враховувати те, що зміни ставок податків з 1 січня 2019 року відповідно до законопроекту, зареєстрованого у листопаді 2018 року, порушують принцип стабільності податкового законодавства України – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Тобто пропозиції мали б бути подані до 1 червня 2018 року, а не в листопаді, за 2 місяці до початку нового бюджетного року.

[1] https://petition.president.gov.ua/petition/47818

[2] https://interfax.com.ua/news/interview/534123.html