Щодо проекту Закону України “Про Бюро фінансових розслідувань” (реєстраційний № 1208)

8 Жовтня 2019

1.Проект Закону (далі – Законопроект № 1208), попри декларування в пункті 6 частини 1 статті 3 принципу незалежності, містить положення, які по суті цей принци нівелюють.

         1.1.   Так, частиною 3 статті 1 Законопроекту № 1208 передбачено, що діяльність Бюро фінансових розслідувань (далі – БФР) спрямовується та контролюється через Міністра фінансів України.

Статтею 14 Законопроекту № 1208 передбачено, що керівник БФС призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України, без проведення конкурсу.

Отже, вже на стадії призначення закладається можливість залежності кандидата на посаду керівника БФС від конкретної особи – Міністра фінансів.

Ця залежність буде тривати і весь час перебування керівника БФС на посаді, так як він може бути звільнений з посади в разі внесення Міністром фінансів на розгляд Кабінету Міністрів подання про звільнення керівника БФС (частина 4 статті 16 Законопроекту № 1208).

Не передбачається будь-яких вимог до такого подання Міністра, зокрема щодо його вмотивованості та обґрунтованості.   

1.2.   Частиною 5 статті 16 Законопроекту № 1208 передбачено, що у разі звільнення керівника Бюро фінансових розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування, повноваження керівника Бюро фінансових розслідувань виконує його перший заступник до того часу, доки не буде призначено нового керівника Бюро фінансових розслідувань.

Вказане також є істотною загрозою незалежності БФС. Не встановлення будь-яких часових рамок вирішення питання про призначення нового керівника БФС створює умови, коли ці обов’язки будуть виконуватися тривалі терміни особою, яка не є призначеною керівником, а отже, залежною від Міністра фінансів щодо перспектив свого призначення си не призначення на посаду.

2. Законопроект № 1208 містить низку положень, які, в разі їх прийняття, можуть суттєво обмежити права суб’єктів господарювання, створять реальну можливість корупційних ризиків та здійснення протиправного тиску на законний бізнес.

2.1.   Підпунктом 2 частини 6 статті 6 Законопроекту № 1208 передбачено обов’язок Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, органу фінансового контролю, а також інших державних органів, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, проводити за зверненням БФС ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства фізичними та юридичними особами.

При цьому у Законопроекті № 1208 не конкретизовані підстави ініціювання проведення таких перевірок, ревізій та інших дій щодо  контролю, зокрема не вказується, що БФР може ініціювати ці дії виключно з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням.

Таке розмите формулювання дасть можливість працівникам БФР фактично безконтрольно ініціювати перевірочні дії щодо бізнесу.

2.2.   Крім того, це є порушенням основних принципів державного нагляду (контролю), закріплених в статті 3 Закону України” Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, серед яких:

• гарантування прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
• здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;
• плановості державного нагляду (контролю);
• невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб’єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;
• презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків суб’єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду;
• здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Статтею 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено чіткий перелік проведення позапланових заходів контролю, серед яких відсутні доручення правоохоронних органів.

2.3.     Право самостійного ініціювання БФР ревізій, перевірок та інших дій щодо контролю суперечить також статті 11 Закону України ” Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, відповідно до якої позапланова виїзна ревізія проводиться зокрема, у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю.

Але позапланова виїзна ревізія в таких випадках може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Позапланові виїзні ревізії суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю також лише  за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п’ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду – інші відомості.

3. Законопроект № 1208 містить низку норм, які суперечать Кримінальному процесуальному кодексу України (далі – КПК), надаючи працівникам БФС повноваження, не передбачені цим кодексом.

Так як діяльність БФР здійснюватиметься у кримінально-правовій сфері, основним законодавчим актом у якій є КПК, це є неприпустимим.

3.1.     Як уже зазначалося, КПК не передбачає права ні слідчих, ні оперативних підрозділів на призначення ревізій, перевірок та інших дій щодо контролю.

3.2.     Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 8 Законопроекту № 1208,  посадові особи БФС в межах своєї компетенції, для виконання службових обов’язків уповноважені за обґрунтованим письмовим запитом знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Бюро фінансових розслідувань, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Фактично у даній статті йдеться про тимчасовий доступ до документів і речей, який, відповідно до статті 159 КПК, здійснюється виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду. 

3.3.     Пункт 4 цієї ж частини цієї ж статті 8 Законопроекту № 1208 передбачає, що посадові особи БФС мають право на підставі відповідного рішення суду на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

Слід зазначити, що таких дій, як опечатування тощо КПК також не передбачає.

3.4.     Законопроектом № 1208 встановлюється особливий порядок одержання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені до підслідності БФР.

Зокрема в частині 1 статті 12 проекту пропонується приймати такі заяви та повідомлення (навіть, анонімні) через спеціальні телефонні лінії, або через офіційний веб-сайт БФР чи засобами електронного зв’язку (причому не зазначається, яким чином ця інформація вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Ці положення проекту суперечать приписам КПК, адже визначення порядку кримінальних проваджень є основним призначенням саме КПК (стаття 1 КПК).

Тим самим створюються реальні передумови для службових зловживань під час досудового розслідування в межах кримінального провадження щодо корупційних злочинів.

4. 4. Частина 7 статті 6 Законопроекту № 1208 передбачає, що За обґрунтованим письмовим запитом Бюро фінансових розслідувань правоохоронні та державні органи, органи місцевого самоврядування зобов’язані у визначеному законодавством порядку безоплатно надавати інформацію та документи Бюро фінансових розслідувань, необхідну для виконання його завдань, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов’язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку, відомості про використання коштів державного та місцевих бюджетів, розпорядження державним або комунальним майном.

Цією статтею встановлюється відповідальність за повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них БФС збирається така інформація.

Вказане суперечить Закону України “Про захист персональних даних”, де у пункті 2 частини 2 статті 8  визначено, що суб’єкт персональних даних має право отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема, інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані.

5. Частиною 2 статті 18 Законопроекту № 1208 передбачено надання керівнику Бюро фінансових розслідувань, його першому заступнику та заступнику доступу до державної таємниці усіх ступенів секретності за посадою після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці.

Водночас такий спрощений порядок надання доступу до державної таємниці суперечить Закону України “Про державну таємницю”, яким передбачено надання допуску до державної таємниці в такій послідовності:

1) визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;

2)   перевірку громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці;

3) взяття громадянином на себе письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;

4) одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з його допуском до державної таємниці;

5) ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.