Про підприємців-сільгоспвиробників та деякі інші питання оподаткування сільськогосподарських підприємств

27 Серпня 2018

Ельвіра Ткачова,
головний редактор журналу “АгроPRO”,
експерт Інституту податкових реформ

15 серпня 2018 року набув чинності Закон України від 10.07.2018 р. № 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (далі – Закон № 2497).

В основному він регулює створення, діяльність та оподаткування сімейного  фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи (далі – СФГ), але в ньому є і норми, що стосуються сільгоспвиробників – юридичних осіб.

СФГ-підприємець

Головою СФГ є обраний член сім’ї. Саме він має зареєструватися підприємцем. Якщо він планує:

• одноосібно вести таке господарство, то СФГ реєструється на підставі декларації про створення сімейного фермерського господарства;
• разом з членами сім’ї, то – на підставі нотаріально посвідченого договору про створення сімейного фермерського господарства, укладеного з членами його сім’ї в письмовій формі (нотаріальне посвідчення відбувається за місцем розташування майна та земельних ділянок такого СФГ).

Умови договору (декларації) про створення СФГ визначені у ч. 5 ст. 8¹ Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973). Типова форма такого договору (декларації) має бути затверджена Мінагрополітики (ч. 6 ст. 8¹ Закону № 973).Для таких господарств передбачається додаткова державна підтримка. Так, Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV “Про державну підтримку сільського господарства України” доповнено ст. 13¹. Згідно з нею держава готова частково платити ЄСВ за членів СФГ у розмірі певної частки мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати). Розмір таких часток наведемо у таблиці.

Ця фінансова підтримка надаватиметься за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті України, в тому числі за рахунок коштів, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників відповідно до п. 42 розділу VI Бюджетного кодексу.

Підприємці – платники єдиного податку ІV групи

У Податковому кодексі України (далі – ПКУ) -підприємці віднесені до категорії «сільськогосподарський товаровиробник». Вони отримали право обрати для себе спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку ІV групи за такими сукупними  умовами (п. «б» пп. 291.4 ПКУ):

• провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до № 973-IV;
• членами такого господарства є лише члени сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає);
• займаються виключно вирощуванням, відгодовуванням сільськогосподарської продукції, збиранням, виловом, переробкою такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продажем;
• провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
• не використовують працю найманих осіб;
• площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить від 2 га до 20 га (включно).

Якщо підприємець – платник єдиного податку ІV групи не дотримається цих умов, то він буде зобов’язаний сплатити в поточному році цей податок у розмірі, що розраховується, виходячи з 25% річної суми за кожний квартал, протягом якого він був платником цього податку. А з наступного кварталу перейти на застосування ставки єдиного податку ІІІ групи або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування (пп. 298.8.6 ПКУ).

Для обрання спрощеної системи оподаткування ІV групи підприємцям-сільгосптоваровиробникам потрібно буде подати відповідну заяву протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації СФГ (пп. 294.4.4 ПКУ). Протягом наступних 20 календарних днів вони мають подати загальну податкову декларацію платника єдиного податку ІV групи на поточний рік (форма цієї декларації затверджена наказом Мінфіну України  № 578 від 19.06.2015 р.).

Орган ДФС має включити такого підприємця до реєстру платників єдиного податку і не пізніше 30 календарних днів з дня такої реєстрації повідомити про це орган місцевого самоврядування за його податковою адресою (п. 298.9 ПКУ).

Статус платника єдиного податку ІV групи потрібно підтверджувати щороку шляхом подання декларації до 20 лютого поточного року. В декларацію включається вся площа земельних ділянок (сільськогосподарських угідь), які знаходяться у користуванні підприємця. Вона подається до органу ДФС за його місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).

Сплачувати єдиний податок підприємці зобов’язані як і юридичні особи, щокварталу протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу в таких розмірах (пп. 295.9.2 ПКУ):

у I кварталі – 10%;

у II кварталі – 10%;

у III кварталі – 50%;

у IV кварталі – 30%.

При цьому для ново зареєстрованих підприємцівтників квартал починається з дати їх реєстрації суб’єктами господарювання (295.9.3 ПКУ).

Підприємці – платники єдиного податку ІV групи звільняються від застосування реєстраторів розрахункових операцій за умови, що обсяг їхнього доходу протягом календарного року не перевищує 1 000 000 грн (пп. 296.10 ПКУ). У разі перевищення застосування РРО обов’язкове.

Будь-яких особливостей щодо ПДВ для підприємців – сільгосптоваровиробників не встановлено. Тож вони повинні  реєструватися платниками ПДВ на загальних підставах у разі, якщо протягом останніх 12 календарних місяців обсяг постачання товарів/послуг перевищить 1 000 000 грн (п. 181.1, п. 297.1 ПКУ).

СФГ – платник єдиного податку ІV групи не може укладати трудові договори з фізичними особами (найманими працівниками), але може укладати з ними цивільно-правові договори. В такому разі при виплаті їм доходу такий СФГ-підприємець не є податковим агентом (п. 297.3 ПКУ). А фізособи – отримувачі доходу зобов’язані включити ці доходи до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них ПДФО та військовий збір (пп. 164.2.2 ПКУ).

Нововведення для всіх «єдинників» ІV групи

Платникам єдиного податку ІV групи надана можливість самостійно перейти до іншої групи «єдинників» або відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Для цього він має подати відповідну заяву і з першого числа місяця наступного кварталу його статус платника ІV групи буде скасовано. Але при цьому він має сплатити податок за поточний рік у розмірі, що розраховується, виходячи з 25% річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на ІV групі (пп. 298.8.7 ПКУ).

У разі виключення (або відмови) з числа «єдинників» ІV групи сільгосптоваровиробник (як юридична, так і фізична особа) повторно може набути цей статус не раніше ніж через два календарні роки (пп. 298.8.8 ПКУ). Ця норма не діє, якщо  реєстрація платником єдиного податку юридичної особи анульована за ініціативою органу ДФС.

 Щодо доходів членів СОК

Законом № 2497 внесено зміни до пп. 165.1.48 ПКУ. Уточнено, що не обкладатимуться ПДФО кооперативні виплати членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (далі – СОК). Нагадаємо, що таким виплатами є кошти, повернуті членам СОК у розмірі надлишкової оплати вартості отриманих від кооперативу послуг, що розподіляються за результатами фінансового року між його членами (Закон України від 17.07.1997 р. № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію».

Також не буде обкладатися ПДФО вартість паю, що повертається члену СОК у разі припинення ним членства в кооперативі. Раніше така норма діяла лише стосовно членів виробничого сільськогосподарського кооперативу.

Щодо сплати ПДФО з орендної плати за земельні ділянки приватної власності

З 15 серпня 2018 року (з дня набуття чинності Законом № 2497) ПДФО з орендної плати (плати за суборенду, емфітевзис) за земельні ділянки (паї) приватної власності сплачується до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких земельних ділянок (паїв). Відповідні зміни внесені до пп. «а» 168.4.5 та пп. 168.4.9 ПКУ.

Сільгосппідприємство – податковий агент за договорами суборенди та емфітевзису

Уточнено норму пп. 170.1.1 ПКУ, згідно з якою сільгосппідприємства є податковими агентами при виплаті доходів не тільки за договором оренди, а й за договорами суборенди та емфітевзису.

Податок за лісові землі

Відповідно до оновленої редакції п. 273.1 ПКУ до складу податку за лісові землі входитиме земельний податок.

Згідно з пп. 273.3 ПКУ ставки податку за 1 га лісових земель встановлюються  органами місцевого самоврядування в таких межах (стст.274, 277  ПКУ):

• НГО яких проведено – від 0,3% до 1% (включно) від їх НГО (
• НГО яких не проведено – від 0,3% до 5% (включно) від НГО одиниці площі ріллі по області (п. 277.1 ПКУ).
• які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) – до 12% від їх НГО (п. 274.2 ПКУ).

Нагадаємо, що лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, належать до земель лісогосподарського призначення (ст. 5 Лісового кодексу України). Лісові ділянки включають і захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара (тобто лісосмуги).

Відповідно до законопроекту № 6049-д (його огляд читайте в журналі «АгроPRO», 2018, № 15, с. 3) земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами будуть передаватися в оренду фізичним та юридичним особам.