Що залишилось за фасадом законопроекту №5225

21 Жовтня 2016

Участь у написанні законопроекту № 5225 в частині запровадження мінімального податкового соціального зобов’язання

ГО «Інститут податкових реформ» (експерт Ткачова Ельвіра) брала участь у написанні законопроекту № 5225 в частині запровадження  мінімального податкового соціального зобов’язання (далі – МПСЗ).

При написанні норм щодо МПСЗ ми ставили перед собою за мету сприяти процесу детінізації в аграрній галузі. І в першу чергу виведення з «тіні» оренди земель та заробітної плати. Адже відомо, що за останні два роки, у зв’язку із збільшенням податкового навантаження частина агробізнесу вийшла у «підпілля». В результаті площа сільськогосподарських угідь, що знаходиться в офіційній оренді зменшилася до  53%, «тіньовики»  не сплачують податки, демпінгують ціни на сільгосппродукцію тощо.

З метою виправлення цієї ситуації,  як складова земельного податку було запропоновано введення МПСЗ. Платниками цього зобов’язання є юридичні, так фізичні особи – власники та користувачі (у тому числі орендарі) сільськогосподарських угідь площа яких перевищує 1 га. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка таких угідь. При цьому сільгоспвиробники, у яких частка сільгоспвиробництва (тобто питома вага доходу, отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі доходу) становить 75% і  більше, матимуть право зменшувати її на суму сплачених до бюджету ПДФО у вигляді орендної плати й заробітної плати (для членів фермерських господарств – доходів від трудової участі) та ЕСВ. Інші категорії потенційних платників із числа юридичних осіб МПСЗ таких преференцій не мають.

Фізичні особи також матимуть право зменшити МПСЗ на суму ПДФО (яка добровільно сплачена в бюджет за результатами декларування доходів, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва) та на суму ЄСВ (яка сплачена за договорами добровільного соціального страхування).

Ставки МПСЗ мають встановлювати місцеві органи самоврядування, але не більше 2 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином якщо сільгосппідприємство виплачує орендну плату та заробітну плату офіційно («в білу»), нараховує ЄСВ, а фізична особа декларує отримані доходи, то  за попередніми розрахунками податкове навантаження для них фактично не збільшиться. А ось «нелегали» мають сплачувати МПСЗ в повному обсягу.

Слід зауважити, що в зону ризику потраплять установи та організації, які не відносяться до сільськогосподарських підприємств, але які мають землю в постійному користуванні (це навчальні заклади,  військові частини, установи системи МВД тощо). Тому відомства, у сферу впливу яких відносяться ці установи та організації, на наш погляд мають ініціювати для них певні пільги.

ГО «Інститут податкових реформ» завжди виступав проти того, щоб преференції (і в першу чергу податкові) поширювалися на великі високорентабельні господарства із замкнутим циклом виробництва сільгосппродукції. І яким же було наше здивування, коли в законопроекті поряд з нормами про запровадження МПСЗ ми побачили чергові спроби надати податкові пільги для певних підгалузей.

Пояснювальна записка до законопроекту № 5225 містить багато розрахунків та діаграм стосовно важкого фінансового становища у виробників цукру, птахівників, свинарів та інших. Ми не маємо наміру їх спростовувати, оскільки не володіємо необхідною та достатньою інформацією. Однак наголошуємо, що на нашу думку ці ініціативи носять лобістський характер, оскільки призведуть до викривлення  реальної картини підтримки (коли прикриваючись малими сільгоспвиробниками пільги отримають  фактичні монополісти у цих підгалузях).

До чого це призведе? Латифундисти і в подальшому будуть диктувати ціни і  збільшувати свій капітал, а дрібні сільгоспвиробники отримують лише можливість відтворювати своє виробництво.

Сподіваємося, що у депутатського корпусу вистачить і політичної волі протистояти впливу окремих провладних груп, і здорового глузду «не виплеснути дитину разом з брудною водою» та запровадити МПСЗ.