Реформування податкової системи в Україні повинно розпочинатися не стільки в змінах розміру ставок та баз оподаткування, скільки в реформуванні Державної фіскальної служби України

5 Грудня 2015

Валерія Рєзнікова,
експерт ІПР

Реформування податкової системи в Україні повинно розпочинатися не стільки в змінах розміру ставок та баз оподаткування, скільки в реформуванні Державної фіскальної служби України (ДСФ України), її відносин з платниками податків.

Сьогодні ми бачимо такі стосунки ДФС України і платників податків, які можна порівняти із договором позики – двосторонній правочин, проте односторонній договір. Що це значить? А значить це те, що фіскальні органи мають лише права по відношенню до платників податків, а платники податків до фіскальних органів – не лише права, а й обов’язки і відповідальність. Для ефективної роботи ДФС України повинна бути рівноправність сторін в податкових відносинах. Одним із факторів, який може вплинути на ефективність роботи ДФС України це функціональний підхід в організації роботи. Функціональний принцип повинен створювати систему контролю та противаги, це дає можливість підвищити кваліфікацію співробітників та збільшити, тим самим, продуктивність праці за рахунок спеціалізації та комплексного підходу. Такий принцип забезпечить єдність підчас проведення податкових процедур, наприклад, під час оскарження дій податкових органів, скарг платників податків, тощо.

Оцінка роботи підрозділів та співробітників податкових органів на базі певних критеріїв, створення стимулів для підвищення ефективності податкового контролю – є також фактором ефективності роботи ДФС України. Державна фіскальна служба повинна забезпечити обізнаність податкових органів на місцях та їх належну підготовку для ефективної підтримки платників податків з усіх видів питань, які виникають в процесі адміністрування податків. Державна фіскальна служба та Державне казначейство України має забезпечити нескладний, інформативний і зручний інтерфейс електронної системи обліку, спрямований на надання платникам податків вичерпної інформації про стан їх ПДВ рахунків. Це можна реалізувати за допомогою єдиного електронного офісу платника податків. Такий електронний кабінет повинен надавати вичерпну інформацію платнику податків, щоб він міг оперативно звірити дані системи електронного адміністрування із даними ПДВ звітності. Систему потрібно захистити від ручного втручання. Крім того, система має вказувати не тільки суму ліміту, розраховану відповідно до запропонованої формули, але й чітко деталізувати алгоритм формування розрахункових елементів формули.

Крім того, Державна фіскальна служба має оперативно збирати інформацію про найбільш поширені проблеми, які виникають в процесі функціонування системи електронного адміністрування ПДВ, з подальшим наданням офіційних роз’яснень. Порядок обліку платників податків і зборів має бути переглянутий з метою значного звуження дискреційних повноважень, якими зараз наділені податкові органи. Одним з таким прикладів є перевірка місцезнаходження платника податків. Оскільки Порядок обліку патинків податків і зборів не встановлює обмежать щодо кількості перевірок місцезнаходження, які можуть здійснюватися податковими органами, вони часто зловживають проведенням цієї процедури. Не вживаючи жодних реальних заходів (це підтверджує і судова практика), щоб перевірити відсутність платника податків за місцем його реєстрації, податкові органи визначають статус платника податків як такий, що перебуває у стані «9». Стан «9» податківці нерідко застосовують як підставу для відмови платнику податку в реєстрації його як платника ПДВ, реєстрації податкових накладних або для скасування реєстрації платника ПДВ, тощо, хоча така практика суперечить чинному законодавству.

Отже, Державна фіскальна служба України має забезпечити якісний і ефективний контроль за діяльністю податкових органів на місцях, особливо коли їхні дії не відповідають процедурам, передбаченим Порядком обліку платників податків і зборів. Суворе дотримання цих норм повинне забезпечуватися персональною дисциплінарною, адміністративною та фінансовою відповідальності посадових осіб податкових органів. При призначенні та проведенні податкової перевірки податкові органи мають чітко дотримуватися процедур, передбачених законом, а органи вищого рівня повинні забезпечити належний нагляд зі їх дотриманням. Податковий кодекс має бути доповнений заходами адміністративної та фінансової відповідальності посадових осіб податкових органів за неправомірні дії та непрофесійну поведінку. Такі санкції мають застосовуватися персоналізовано та залежно від ступеня порушення конкретної посадової особи. (від догани до звільнення та штрафу). Державна фіскальна служба України повинна на всіх рівнях забезпечувати послідовне дотримання податковими органами принципу тлумачення неоднозначних положень податкового законодавства на користь платника податків.

Автор: admin

Залишити відповідь

Свіжі статті

МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЄС ДО УКРАЇНИ КОНТРЗАХОДІВ У ЗВ’ЯЗКУ З НЕДОТРИМАННЯМ ВИМОГ НАЛЕЖНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ

6 Червня 2018

Україна в зоні ризику У листопаді 2016 р. Україна зобов’язалась імплементувати мінімальні стандарти кампанії анти-БЕПС, які включають в себе заходи щодо: незастосування недобросовісних практик податкової конкуренції (harmful tax practices) (Напрям 5); запобігання наданню договірних переваг за неналежних обставин (Напрям 6); вдосконалення документації з трансфертного ціноутворення та запровадження звітів у розрізі країн (country–by–country reporting) (Напрям 13); підвищення […]

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

5 Травня 2018

Створення сприятливого середовища для ведення бізнесу та розвитку МСП є одним із середньострокових напрямів реформування, зазначених у Стратегії сталого розвитку «Україна–2020». Державна фінансова підтримка МСП надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основним нормативно-правовим документом у даному напрямі є ЗУ «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва» від 22.03.2012 р. № 4618-VI. Частиною […]

Позиція України в сучасному світі податків

2 Березня 2018

Проведення 7 червня 2017 р. церемонії підписання Багатосторонньої конвенції з імплементації заходів, пов’язаних з податковими угодами, для запобігання розмиванню бази оподаткування та переміщення прибутків (далі — Багатостороння конвенція) стало знаковою подією. Як зазначає професор Рейвен Аві-Йона (Reuven Avi-Yonah) та професор Хайян Ксю (Haiyan Xu), «Багатосторонню конвенцію, яка включає 39-ть статей, можна уявити у вигляді дракона, в якого преамбула є […]